Ахматова і я: Болеро. Наталі Гендал

Nathalie Handal
Akhmatova and I: Boleros

How much gloom in your love,
and why does this trickle of blood
irritate the petal on your cheek?
Anna Akhmatova, Poem Without a Hero

I ask: if I start digging the red soil
for wounds, what else will I find?

She says: yourself, on the shoulders of a cliff,
looking at the same patch of sky
that has held the agitation of your wings
and the person you didn’t hold closer.

I ask: what do you remember most?

She says: when he comes to me
as if I’m the only woman he has ever kissed

and I accept the wreckage that follows
so that his lips stay close to mine.

I tell her: just imagine cherries against arrows.
Just imagine rows of orchids, willows,
honeysuckle.
Just imagine petals behind petals beside petals,
the ripples of a lake, the lament of a hidden
face,
purple nights, dying buds, rustling leaves,
just imagine—that’s what happens
when love turns wild in a dream.

She says: have you ever danced a bolero?

Наталі Гендал
Ахматова і я: Болеро

Скільки мороку в твоєму коханні
і чому ця цівка крові
подразнює пелюстку на твоїй щоці?
За мотивами «Поеми без героя» Анни
Ахматової

Я питаю: якщо я почну рити цей червоний
грунт
до ран на руках,
що іще я знайду?

Вона каже: себе, на плечах скелі,
задивлену в той самий клаптик неба,
що стримував сум’яття твоїх крил
і того, кого ти не підпускала ближче.

Я питаю: що ти найкраще пам’ятаєш?

Вона каже: коли він приходить до мене
Так, наче я єдина жінка, яку він зроду

 

цілував,
і я приймаю грядущий крах,
аби лиш його губи були близько до моїх.

Кажу їй: тільки уяви собі вишні проти
стріл.
Тільки уяви собі ряди орхідей, верб,
жимолості.
Тільки уяви собі пелюстки за пелюстками
біля пелюсток,
брижі на озері і сховане лице в риданні,
пурпурні вечори і пуп’янки, що в’януть,
шурхіт листя,
лиш уяви собі – ось що стається,
коли любов у сні стає шаленством.

Вона каже: ти танцювала болеро колись?

Переклад Ольги Крекотень

×