Дещо про пір’я. Наталі Гендал

Nathalie Handal
The Thing about Feathers

We kept only the keys,
letters, and photos—
everything else stayed behind
when we left the house.
That can happen when
a nation changes overnight,
when those you know
turn into
a gate of feathers—
and the thing about feathers is,
they know what’s been missed.
For years I watch
my neighbor’s house
from others’ windows—
different countries,
various homes,
some of brick, some of stone.
Some never imagine
what a home can mean
when an unfinished tune

traps the ceiling.
I pretend
never to have
seen a body midair,
a father’s hands
planted on the ground—
after all
what we don’t admit to
never happened.
But I couldn’t
change that day in Murcia,
when water brought light
to the door:
I am seven
it is the day before our departure,
the day my father
gives me a notebook,
and I tell him,
this is where I’ll keep my country.

Наталі Гендал
Дещо про пір’я

Ми взяли з собою тільки ключі,
листи й фотографії –
все інше залишилося позаду,
коли ми покидали дім.
Це може статися, коли
Країна змінюється в одну ніч,
коли ті, кого ти знаєш,
перетворюються
на оболонку з пір’я –
і річу тім, що пір’я знає,
без чого воно залишилось.
Роками я дивлюсь
на дім мого сусіда
з різних вікон
різних країн,
різних будинків,
то з цегли, то з каменю.
Дехто ніколи не уявляє
Що́ може означати дім,
коли незакінчений мотив

Захоплює у пастку стелю.
Я вдаю, ніби ніколи
Не бачила
тіла в повітрі,
батькових рук,
вгрузлих у землю, –
після всього, що ми
навіть не могли
собі уявити.
І я не змогла
змінити той день у Мурсії,
коли вода несла світло
до дверей:
мені сім років,
це переддень нашого від'їзду,
день, коли батько
дає мені записник
і я кажу йому:
ось тут я збережу свою країну.

Переклад Ольги Крекотень

×