Дивожінка. Марія Ілляшенко

Марія Іляшенко,

“Дивожінка”

Переклад Олени Гусейнової

 

Сестри

 

Ані

 

В твоїй квартирі будуть розкидані скрізь

вологі шматки недомитий посуд коліщатка і дорогоцінні каміння

Я боятимусь твого безладу і ходитиму лиш означеними доріжками

Твоя постіль буде японським футоном під вічнозеленим банзаєм

 

Твоїм гаслом буде м’якість і лагідність твоїм кольором – синій

Твоїм звірем буде зяблик твоєю квіткою – папороть.

У твоїх дітей буде оксамитова шкіра

Ти розсипатимеш свій бісер в усіх кімнатах.

 

В моїй квартирі будуть два керамічних свищика

Жестянка завжди набита чаєм, реставроване крісло і кілька книжок

І вага всіх речей не відчуватиметься

Так само як і моя присутність в квартирі

 

Моє гасло – вектор та пряма лінія

Мій колір сірий тло всіх кольорів

 

Моя квітка буде з родини гречаних, мій звір – малюском

Якій свій дім носить з собою скрізь

 

На моєму столі будуть людька та капітанський картуз

А над ними картина крізь яку я виходитиму на пристань

У вільні дні ми вечерятимо разом креветками та восьминогами

Наші коханці приросиьимуть вино і збиратимуть морських їжаків

 

Твій дім до тебе спуститься з неба

Я свій збудую наче мураха зусиллями власних рук

З неба в якому бавляться повітряні змії

З дощок лвноліума цегли і склокераміки

 

Люба А.,

коли ти пишеш, як витік Дунай

просто в одну мить передився через край,

вихлюпнувмч наче вода з каструлі й здичавіли від свободи риби

шукали собі місця поміж вивісок

я бачу все на власні очі.

Коли пишеш, що це було гірше ніж в 1501 році

я одразу згадую того пекаря,

який хотів дістатися іншого береша

щоб врятувати свою зрадну дружину і 4х дітей,

а потім волосся його найменшої доньки

кольору не льону, а роздинок, які несе річка

кудись в бік Буди і Пешти і Пули,

до Сонячного Берега (в укр туристичній традиції перекладають, але можем лишити Сонячний Бряг)

Ти сама знаєш, що наші плани нічого окрім заперечення,

а топографія дуже особиста річ, бо ж ти вмієш

бути у Буді й Пешті, бути в Празі й Пассау одночасно,

як же тоді Пассау не перетаоритися на Венецію, скажи?

І ось я думаю про солодкі султанки, але Дунай не міг інакше,

Дунай не міг інакше, Дунай не міг інакше, золота.

×