МОМЕНТ ЗАЧАТТЯ. АЛІСІЯ ГАРРІС

АЛІСІЯ ГАРРІС

Переклад Ольги Крекотень

МОМЕНТ ЗАЧАТТЯ

 

Порожній пах

але

живіт повен ніжної

лави

в оксамитовій кімнаті

м’язове склепіння

рухнуло рухнуло

аж до

 

відкритого рота

що рухається вгору-вниз навпроти

паркетної підлоги.

 

Як Господь

чаклує

з нутрощами людини,

як перетворює її життя

на рідину

і продовжує її душу.

 

Вічний шовкопряд,

нитки, які розмотуються

в мені зоряним покровом

архітектор

підтягує свою зиму

щоб зробити

з неї весну.

 

на довгих стеблах калли

на довгій стеблині троянда

покриті пилком

ніс і зуби

моя труна-домівка

осяяна

тонкими вогкими свічками

 

сором’язлива і рожева

троянда для сосків.

Хурма у раковині

твої рукави намокають у м’якоті

поки папужка б’ється

 

його крила всередині

мого клубового гребеня.

Тут гребінь, моя любовна хвиля

після хвилі туману

і білої піни

вигнута аркою спина, відкрите

горло

 

зрілий чоловік пробирається

по моїх мокрих солончаках

аж до ліктів.

Устриця і кришталь

плівка підсохла

навколо підборіддя

тримаючи його голову під

моїм мінеральним краном

моєю бляшаною мембраною

симфонія, симфонія

стогін тисне на твоє вухо

як на мушлю, твоє опукле

невичерпне джерело

 

стрімкий потік

хтось виє

на кров на місяці

забудь що я колись ходила вертикально

звір, що гарчить, припавши на чотири лапи,

з подразненими стегнами

жахливе дитинча

що смокче молоко

 

із великого лівого пальця зародка,

наспівуючи хвалу

здригаючись від гикавки

в нижній половині тіла,

твій пеніс наситився і заспокоївся,

покритий болотистим слизом. Вийми свої пальці

 

і скажи мені: моє вологе кохання –

чи це не Амазонка

чи не пожежа у ненаситному нутрі пустелі,

чи ж це не життя по смерті.

 

Тьмяні тіні в небесах,

скажи мені, що ти –

не Чумацький шлях,

не макове молочко

від болю моїх кісток, білий йод

білий ртутно-білий

 

термометр доставив золото

до мого черева

зробивши

роботу алхіміка

 

Переклад Ольги Крекотень

×