• 04 July, 2018

#НовинкиДоФоруму | «Видавництво Жупанського»

Продовжуємо знайомство з #НовинкамиДоФоруму. Фокус сьогоднішньої уваги на книжкових пропозиціях Видавництва Жупанського.

Король у Жовтому | Роберт Чемберс

Роберт Вільям Чемберс (1865–1933) – американський письменник і художник, продовжувач традицій химерної і готичної літератури, започаткованих Едґаром По та Амброузом Бірсом. Попри те, що Роберт Чемберс ще за життя зажив слави успішного й талановитого письменника, в чиєму творчому доробку близько дев’яноста опублікованих книжок, найвідомішою його книжкою і понині залишається збірка оповідань «Король у жовтому».

Ці твори значною мірою вплинули на всю світову літературу в жанрах містики й жахів, здобувши цілу армію поціновувачів дивовижного й таємничого світу Жовтих міфів, створеного генієм Роберта Чемберса. Дослідник фантастичної літератури Еверет Блейлер називає книжку «найважливішою в американській традиції горору», а творці надзвичайно успішного серіалу «Справжній детектив», який є своєрідним взірцем естетики американської південної готики, складають пошану Чемберсові, наповнивши свій сюжет багатьма алюзіями і посиланнями на «Короля у жовтому».

Ведучи мову про літературу готичного і містичного спрямування, неможливо оминути Роберта Чемберса, ім’я якого назавжди вписано у світовий пантеон авторів оповідей про химерне і незвичайне, насамперед завдяки напрочуд самобутній і майстерній збірці оповідань «Король у жовтому». Центральним елементом, який пов’язує між собою першу частину оповідань збірки, є загадкова і заборонена книжка «Король у жовтому», прочитавши яку, люди втрачають глузд і коять жахливі речі. Другу ж частину збірки становлять реалістичні і почасти автобіографічні оповідання, присвячені Франції і рокам навчання Роберта Чемберса у Національній вищій школі красних мистецтв у Парижі. Написані легким і дотепним стилем, вони змальовують сповнене романтичних почуттів і легковажних витівок богемне життя студентів-художників у Парижі початку ХХ сторіччя.

Говард Філіпс Лавкрафт у своєму відомому есеї «Надприродний жах у літературі» захоплено відгукується про «Короля у жовтому» і цим увічнює творчий спадок Чемберса у царині літератури жахів.


Шум і лють | Вільям Фолкнер

«Шум і лють» Вільяма Фолкнера справедливо вважають одним із найвпливовіших романів ХХ століття, який став знаковим не лише для американського модернізму, а й для всієї американської літератури загалом. Сам же письменник цінував його чи не найбільше зі всього свого доробку.

Один з найяскравіших художніх текстів напряму «південної школи», «Шум і лють» творить міф старого доброго американського Півдня, яким він став після поразки у Громадянській війні, та оповідає про давній і колись заможний південний рід, за чиїм розпадом і тлінням пропонують спостерігати читачеві.

Через свідомість представників цього роду Вільям Фолкнер зі всією притаманною йому майстерністю показує нам світ-якого-більше-немає. Тут хитромудро переплітаються міфи та історія минулого, діти, які розплачуються за гріхи батьків, і батьки, які нічого і нікого не можуть відпустити. І лише такому великому художнику й мислителю, як Вільям Фолкнер, до снаги приборкати такі могутні теми.


Гори, відьмо, гори! Повзи, тінь, повзи! | Абрахам Мерріт

Абрахам Мерріт – американський письменник, що творив переважно у жанрах містики, фантастики і містичного нуар-детективу. Продовжуючи літературну традицію темного романтизму, започатковану Едґаром По і продовжену химерною прозою Амброуза Бірса, Абрахам Мерріт був одним із найпопулярніших письменників цього напряму 20–30-х років минулого сторіччя. Його творчість справила значний вплив на багатьох у подальшому знакових письменників, таких як Говард Лавкрафт, Фріц Лейбер, Рей Бредбері та багатьох інших.

«Гори, відьмо, гори!» – рідкісний зразок містичного нуар-детективу, що розповідає про низку загадкових і зловісних подій у Нью-Йорку 1930-х, коли лікар та науковець доктор Ловелл і відомий ганґстер Рікорі протистоять лихим прадавнім чарам, які розповзаються містом, нищачи всіх, хто потрапляє в їхні лабети. «Темне полум’я зловісної мудрості, що згущувало тіні похилених у роздумах каменів Стоунхенджа; яке пізніше годувалося з рук римських легіонерів; яке, хтозна чому, набиралося сил в середньовічній Європі, і все ще палає, все ще живе та могутнє…» – зазначає у своїх нотатках під назвою «Диявольські ляльки мадам Менділіп» доктор Ловелл, і він тут геть не згущує фарби.

На сторінках повісті «Повзи, тінь, повзи!» оживає давня бретонська легенда про загублене і прокляте місто Іс, його короля Ґрадлона і його доньку-відьму, біляву Дагут, якій підвладні тіні. Плин історії постає у вигляді спіралі, і давнє місто з його темними чарами, кривавими ритуалами і служінням потойбічним богам знову повертається до життя, аби ще раз повторити всі химерні виверти правічної легенди.

Наостанок читачам пропонується післямова письменника, літературознавця і перекладача Євгена Ліра, в якій він розповідає про контексти творчості Абрахама Мерріта і про його важливе місце в літературі химерного та дивовижного.


Підземні ріки течуть | Євген Лір

Ці тексти химерні. Приховані знаки – підступні. Силуети за поворотом – жаскі. Зазвичай автор проводить гостей манівцями, підготовленими заздалегідь, аби зрештою розповісти свою історію. Що ж, не цього разу. Євген Лір випускає з підвалів своєї свідомості темних псів, самогубців, шукачів метафізичних істин і навіть художницю-криміналістку, аби ті сплелися у потойбічному танці навколо мерехтливої свічки – уяви свого читача – і змусили його віднайти свій шлях самотужки. Подорож світом цієї збірки небезпечна, але від цього ще захопливіша. Вісім оповідань, що увійшли до книжки, тісно пов’язані між собою символами, подіями та натяками. І якщо вам стане снаги поєднати знаки під правильним кутом, ви отримаєте дев’яту історію, приховану під опалим листям, – бо найцікавіше завжди приховане від очей.

Прислухайтесь. Чуєте? Підземні ріки течуть.


Транс | Остап Українець

Перекладач і письменник Остап Українець, який нещодавно стрімко увійшов у вітчизняний культурний простір майстерними перекладами Говарда Філіпса Лавкрафта та дебютним, тепло сприйнятим читачами і критиками, романом «Малхут», продовжує своє власне письменницьке паломницво і презентує другий роман «Транс».

Цього разу письменник звертається до середньовічної легенди про Філософський Камінь та алхімічних трактатів, які накладає на подорож багатогранним сьогоденням і через символіку яких досліджує автоеротизм та андрогінність свого героя. Проводячи персонажів таємничим Паломництвом: містами сучасної Європи та сторінками класичної літератури, письменник постійно ставить їх у ситуацію між вибором та напередвизначеністю самих себе.

Європа, наші дні. Молодий хлопець вирушає в мандрівку, Паломництво, мета якого йому невідома, а кожен крок вказує лише на наступний. Ним рухає бажання з’ясувати, ким є друга особа, із якою він ділить тіло, а також – хто такий зловісний Третій, що завжди йде поруч із ними. Водночас слідчий віденської поліції кидається навздогін за єдиним свідком дивного злочину, проходячи маршрут Паломництва у зворотньому напрямку – у процесі розслідування йому відкривається правда про головного героя. Правда, яку і сам герой може дізнатися, тільки здійснивши самопожертву.

Відповідь на запитання «про що цей роман?» у кожного буде своя, так само, як і трактування, ким насправді був головний герой на початку «Трансу» і ким він став наприкінці.


Париж двадцятого століття | Жуль Верн

Жуль Верн /1828–1905/ – відомий французький письменник, популяризатор науки і автор численних наукових передбачень, переважна більшість яких на сьогодні збулися (98 зі 108). Разом із Гербертом Веллсом Жуль Верн вважається засновником жанру наукової фантастики. Важко переоцінити вплив письменника на пригодницьку та фантастичну літературу, а такі його всесвітньовідомі твори, як «П’ять тижнів на повітряній кулі», «Подорож до центру Землі», «Із Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «20 000 льє під водою», «Навколо світу за вісімдесят днів», «Таємничий острів» та багато інших не лише багато в чому передбачили подальший напрям розвитку технологій та інженерної думки, а й досі бентежать та захоплюють уяву все нових і нових поколінь його читачів.

Серед більше ніж півсотні романів у доробку письменника «Париж ХХ століття» займає окреме місце, оскільки, на відміну від інших його творів, він сповнений не стільки звичного захоплення чудесами науки майбутнього, скільки тривогою про те, до чого може призвести індустріалізація суспільства і, як наслідок, тотальна раціоналізація всіх проявів життя. Рукопис роману вважали втраченим аж до 1989 року, коли його знайшов у родинному сейфі праправнук Жуля Верна. Таким чином, роман, написаний у 1863 році про Париж 1960-х років, було вперше опубліковано аж у далекому для обох епох 1994 році.

Цей роман написаний у геть невластивому для Жуля Верна жанрі антиутопії, коли він чи не єдиний раз у своїй творчій кар’єрі дозволяє собі скепсис і пересторогу щодо індустріалізації суспільства і стрімкого розвитку технологій. У романі Верна світ Парижа ХХ століття виглядає бездушним і меркантильним, позбавленим свободи творчості та підвладним лише механічному раціо. На щастя, похмурі прогнози Жуля Верна стосовно Парижа 60-х не збулися, але тим цікавіше буде тепер прочитати його думки з приводу негативного сценарію майбутнього, передумови якого письменник бачив у своїй добі. А можливо, Жуль Верн не так сильно й помилявся, просто тривожні зміни настають дещо повільніше, ніж він передбачав?


Повне зібрання прозових творів т. ІІІ | Говард Філіпс Лавкрафт

 

Третій том повного зібрання прозових творів видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного» Г. Ф. Лавкрафта присвячений останньому періоду життя і творчості письмен ника (1930 по 1935 рр.), коли з-під його пера з’явилися наймасштабніші твори, такі як «Шепіт у пітьмі», «У горах божевілля», «Морок над Інсмутом», «Сни у відьминому домі» та «За пеленою часу», що довершили формування циклу Міфів Ктулху і вповні оприявили жаску і химерну космогонію Лавкрафта.

 

 

 


 

×