• 27 December, 2018

Видавничі плани: Видавництво Анетти Антоненко

Новий рік невпинно наближається, тож час підбивати підсумки і будувати грандіозні плани на майбутнє. Ми почали випитувати у видавництв їх плани на 2019 рік, аби поділитися з вами.

На черзі – видавництво Анетти Антоненко.

Які книжки запропонує читачам
видавництво у 2019 році?

Передусім маю згадати про книжку, яка вийшла наприкінці року. Такі видання стануть подарунком до Нового року всім, хто «під ялинкою» шукає щось цікаве почитати. Отож, відкриттям для мене
стала«Гілбільська елегія» Джей Ді Венса. 

Наше спільне видання з видавництвом «Ніка-Центр». Це не книжка – американська мрія зі зламаним крилом.Режисер Рон Говард розпочав знімати художній фільм за цією книжкою, яка вплинула на виборчу кампанію Трампа і зробила свого автора знаменитим. Елегія дуже пристрасна й емоційна, історія кризи сучасної Америки й сім’ї тих, кого американці прозвали «гілбілі», кажучи українською, «селюки».

Ще одна наша новинка початку року – переклад з фінської «Дух сп’яніння. Історія звичаїв уживання алкогольних напоїв» Арі Турунена. Усім, хто прагне знати, чому й нащо прадавня людська цивілізація винайшла алкоголь, вино, які ритуали люди здійснювали, про знатне пияцтво. В «Іліаді» й «Одіссеї» вино згадано понад 1000 разів, у Біблії – 521 згадка і переважно незлим тихим словом. Ісусові чуда на весільному бенкеті в місті Кана, з погляду закону, викликають підозру: він перетворював воду на вино – без відповідної на те ліцензії. Рекомендую цю книжку всім дорослим українцям, які вживають алкогольні напої та хочуть знати золоті правила сп’яніння та опанувати мистецтво пити.

У серії «Два кольори» також буде «Добро та зло. Надприродні способи боротися зі страхами та впливати на своє щастя», яку написав Арі Турунен. Чи є люди розумними істотами? Адже нам притаманні емоції й уява. «Той, хто вважає себе незабобонним, мабуть, забув подивитися у дзеркало, – іронізує Арі Турунен. – Наші звички, страхи і забобони, навіть якщо ми їх зневажаємо, – це спроба вплинути на свою долю».

За логікою
речей далі розповідаю про… непрочуд оригінальну новинку «Голі та вдягнені. Світова
історія голизни та одягу» Мінеке Шиппер.
Захоплива розвідка
нідерландської письменниці та літературознавиці про людське тіло: в одязі й без
нього. Табу, стереотипи, суспільні норми і світоглядні маніпуляції!Гімн
роздягненому тілу та спротив, ажіотаж та компроміс, релігія та зміна меж і
правил з епохами, голизна та глобалізований світ і взагалі: як співмешкати на
планеті таким різним суспільствам? Чи втрачає людина первозданну свободу, прикриваючи
тіло?

У біографічній серії (спільно з видавництвом «Ніка-Центр») світ побачать два видання. «Горизонти падишаха. Султан Сулейман Кануні» авторства Ахмета Шімшіргіла. Геніальний та шляхетний, щасливий та мудрий, воїн та дипломат, один із найосвіченіших правителів свого часу – усе це султан Сулейман. У книзі висвітлено його шлях до влади, законотворчу діяльність, військові перемоги, усі вектори розбудови держави, прагнення бачити під своїм правлінням усю Європу, яке ледь не справдилося. Жорстке придушення повстань, створення могутнього флоту, домовленості та підступи, а також особисте життя правителя. Якою була б сучасна Туреччина без Сулеймана?

mockups-design.com

Друга книжка – Алессандро Кампі про «Муссоліні». Суперечливий та владний правитель, адепт «революції» та «священної війни», засновник фашизму – його життя та шлях, який завершився катастрофою, велич, злочини і досягнення. Чи він змінив країну, чи країна його? Недарма останній розділ називається «Час диктаторів».

Позасерійна
новинка авторства Ілбер Ортайли «Османи на трьох континентах». Як розвивалася
морська потуга Османської імперії? Які перемоги, домовленості та щасливі збіги
обставин привели до нестримного розширення кордонів, які охопили три континенти
і зробили цю країну наймогутнішою світовою державою. У чому полягала історична
роль мудрих і немудрих правителів? І що лишилося від того сучасній Туреччині?

А ще на
українського читача чекає екзотична «Пьольса» мого улюбленого Торґні
Ліндґрен
у перекладі Наталі Іваничук. Я давня прихильниця художньої
прози цього неординарного швецького письменника. Його незабутня історія про те,
як мандрівний торговець одягом та місцевий шкільний вчитель вирушають на пошуки
досконалої пьольси – традиційної шведської страви з подрібненого м’яса та
овочів. Але мандрівка друзів, яка заповідалася (не)звичайним гастрономічним
туром стала небезпечною пригодою, у якій кожна скуштована страва може коштувати
здоров’я і життя. Та з часом мандрівники розуміють, що це не пьольсу вони
шукають насправді… Події відбуваються наприкінці 1940-х, коли віддалені села
на півночі Швеції, знані величезною кількістю рецептів пьольси, потерпають від
туберкульозу.

У перекладі
Івана Рябчія, за гарною традицією, українською заговорить Ерік-Емманюель Шмітт,
його «Мадам
Пилінська і таємниця Шопена»
. Уже не вперше видатний
франко-бельгійський письменник Ерік-Емманюель Шмітт змальовує самого себе в
ролі головного героя. Цього разу у романі, який продовжує «Цикл про невидиме»
(куди входить надзвичайно успішний роман «Оскар і Рожева пані»), молодий Шмітт
намагається надолужити те, чого не встиг у дитинстві: навчитися грати Шопена.
Для цього він знаходить у Парижі ексцентричну вчительку польського походження,
яка примушує майбутнього письменника виконувати вельми незвичні вправи.

Ще один
роман канадсько-французької письменниці Ненсі Г’юстон «Лінії зсуву» вийде
українською.Таємна історія однієї родини, драма якої сягнула від сучасної
Канади до Німеччини часів Другої Світової війни та окупованої Галіції. Роман Г’юстон складається з
внутрішніх монологів дітей – і монологи побудовані у зворотній хронології. Очі
дитини помічають багато чого, що не зауважить жоден дорослий. Тим паче тоді,
коли йдеться про речі, щодо яких існує непохитне табу.

Уже добре
відома українському читачеві бельгійська авторка Каролін Ламарш написала
нам усім збірку новел «На узліссі» – і знову про тварин.
Кожен із героїв цієї книжки (що майже водночас виходить друком і у Франції, і в
Україні) підтримує особливі стосунки з якоюсь тваринкою – від качки до кішки.
Каролін Ламарш тривалий час працювала в організації, яка займається допомогою і
реабілітацією поранених та хворих пташок, тож пташину мову і психологію авторка
вивчила досконало. Проза Ламарш занурює нас у життя простих людей, яке сповнене
дивовиж і містики (як це зазвичай і буває в бельгійській літературі). А тварини
– неначе провідники до кращого зі світів.    

Новий автор,
якого відкрила цьогоріч і якого перекладає Ростислав Нємцев: Крістіан
Ґе-Полікен
і його психологічний роман (що здобув низку нагород у
Канаді, а також у Естонії) «Вага снігу» (робоча назва), Le poids de la neige. На краю села, в
якому немає електрики, на веранді, пронизаній протягами, намагаються зорганізувати
своє життя двоє чоловіків. Вони уклали між собою джентльменську угоду: літній
чоловік опікується молодим, його ремісією після аварії в обмін на дрова, їжу
та, що найважливіше, гарантоване місце в конвої, який рушить до міста навесні. Сантиметри
снігу постійно накопичуються, кожен день приносить свою частку проблем. Біля
пічки, яку розпалюють дровами, двоє людей натхненно виплітають своє порозуміння
у бесідах та завдяки відвідинам Жозефа, Йонаса, Жана, Жюда, Жозе та прекрасної
Марії. Чутки повзуть по селу, проникають усюди, зима тисне, напруженість стає
відчутною фізично. Чи витримають ці двоє?

Також я познайомилася із Керолайн Джордж, авторкою «Із Синтезу». Надзвичайної ясності та чистоти розповідь, яка здатна відкрити свідомість
і змусити тремтіти душу. Одна жінка народила іншу, ту, яка зараз намагається
переродитися у віртуальному тілі, якнайдалі від негараздів сімейного гнізда.
Історія про стосунки дітей і батьків, з погляду жінки-образу, яка повертається
до своєї родини, коли її мати страждає у сутінках свого життя. Одна непорушно
сидить зі смертю біля вікна свого будинку в передмісті; інша, в пошуках
абсолюту, намагається перетнути лінію екрану, щоб стати Іншою завдяки своєму
цифровому аватару. Це історія тіла,
зникнення, відображення, перетворення та розпаду. Це історія досконалого
образу, незважаючи на тлін плоті.

Нове ім’я для українського читача –Ніколас
Дікнер.
Роман «Нікольські»,який вже здобув кілька премій і визнання критиків. Весна 1989 року.
Ноа, Джойс та оповідач, які згодом святкуватимуть свої двадцятиліття, залишають
рідні місця, щоб розпочати довгу міграцію до мегаполісу. В Монреалі вони
намагаються налагодити своє життя, незважаючи на помилки молодості,
суперечності кохання та їхніх генеалогічних дерев. Думають, що самотні; однак
їхні траєкторії перетинаються, створюючи дивну симетрію в їхньому житті. Відверта історія, в якій п’ють багато чаю і дешевого рому.

Також у планах мого
видавництва – переклад українською мовою есеїстики та публіцистики класиків
світового письменства у серії вибраного
«Writers on Writing»
. До книжкової серії вибраної прози увійдуть книги
всесвітньо відомих класиків літератури, які не перекладені українською. Перші
три автори новоствореної серії, яка вийде впродовж 2019-го року: Хорхе Луїс
Борхес, Габрієль Гарсія Маркес та Кларісе Ліспектор.

Найперша
збірка – у перекладі Сергія Борщевського – має назву «Сім вечорів»– сім
публічних лекцій геніального Борхеса, тематика яких, як і сам автор «чудодійно
перетнули межі свого часу і своєї культури», як написала про аргентинського
класика американська письменниця й режисерка Сьюзен Зонтаґ. У цій книжці один
із зачинателів нової латиноамериканської літератури розмірковує про мистецтво
літератури та книги, про поезію і прозу, про природу уяви, сну і мислення, про філософську
систему буддизму і кабали, аналізує філософські проблеми людської історії та
насамкінець свою сліпоту і життя з нею.

Друга збірка «Записки
для молоді. Про написане і пережите» Кларісе Ліспектор
, бразильської
письменниці українського походження. Для Ліспектор письменництво і життя були
двома подобами одного чуда: життя повсякденного. Вони злилися і перепліталися в
ній так тісно, що важко зрозуміти, де починається одне і закінчується інше,
адже Кларісе писала не з почуття обов’язку до обраної професії, це було її
засобом до розуміння й існування в цьому світі. Вона взагалі-то не вважала себе
професійною письменницею, проте… Це зібрання роздумів про письмо і процес
написання не лише проливає світло на літературний здобуток і життєвий шлях
Кларісе, а є своєрідним посібником для молодих авторів. Для деяких читачів ця
книжка «Про написане і пережите» буде приводом для пошуку шляхів тлумачення
засад її творчого доробку, інші напевне відчують поштовх до того, щоб описати
чи навіть закарбувати історію власних життів.

«Скандал століття»
це вибране 30-ти років журналістики колумбійського письменника Габрієля
Гарсії Маркеса
: від перших публікацій у 1950-х і до статей 80-х для
іспанської газети El Pais, які по
праву стали документами часу й епохи та ввійшли у нову книгу, яка побачила світ
мовою оригіналу у 2018 році. Тематика видання багатосяжна: від політичних переворотів
до «особистого Гемінґвея» Маркеса і перукаря президента, від привиду Нобеля і
розповіді про те, як пишуть романи і до телепатії й історії, якій автор не зміг
дати назви. Майстерність, якою позначені його великі репортажі, як «Розповідь
моряка, який зазнав корабельної аварії…» та «90 днів за “залізною
завісою”»(нотатки про поїздку до СРСР та країн т. зв. соціалістичного
табору), присутня і в його художніх творах, як, приміром, написана в жанрі
журналістського розслідування повість «Хроніка оголошеної смерті».

«Видавництво
Анетти Антоненко» готує до друку 2019 року книжки українських авторів на найвибагливіший смак. Передусім це вишукана
художня проза Євгенії Кононенко, її розкішні новели побачать світ у
подарунковому виданні «Празька химера». Та історія, коли і
дизайн, і зміст книжки являє собою те ідеальне поєднання, до якого прагне кожен
видавець і – автор. Євгенія Кононенко створює свої сюжети так само доскіпливо,
як художники чи дизайнери свої колекції й картини, де немає випадкових деталей.
Одне слово, це психоделічні історії про пошуки любові, того найважливішого, без
чого життя втрачає сенс. Жага
пізнання таємного і нерозгаданого, як стосунки між чоловіком і жінкою, крізь
двері замкненої кімнати, яку створив експериментатор із почуттям справді
чорного гумору. І як професійний читач маю сказати, що це тексти найвищої
проби.

До речі,
друга книжка Євгенії Кононенко – збірник автобіографічних есеїв – і має
назву «Проби». Вона цікава тим, що написана на перетині красного
письменства й есеїстики, правди і міфології. Згодна з моєю улюбленою авторкою: коли оповідь приправлено
соусом «це насправді було!», то такий підхід підвищує клас оповіді, робить
прямішою її дорогу до сердець і розуму читачів.

Марися Нікітюк написала, як «Боні і Женя грабують шлюх» (робоча
назва). Пригодницький роман з елементами трешу про 30-літніх інфантильних дорослих,
які в спробах втекти від рутинного життя потрапляють у круговерть халеп.
Щоденні проблеми, втрата ілюзій, глобальне розчарування Боні та Женя обмінюють
на останню безглузду, але пришелепкувату пригоду.

Любко Дереш написав
повість «Повільно на північ» –продовження
«Поклоніння ящірці». Це спроба зрозуміти Галичину на зламі комуністичного
періоду та початків незалежності – Галичину-для-себе, фрагментовану і
позбавлену австро-угорського міфу. Це роздуми над розпадом і цілісністю
особистості в суспільстві, яке вимагає заради загального блага принести в
жертву індивідуальне «я».

«Гарні дівчата» Тимофія Гавриліва спочатку називалися так: «Крокуси на
засніжених схилах» – авторська гра в класики. В обходженні з традицією, з
можливостями сюжету, з багатством рідної мови мережиться несподіваний візерунок
оповіді. За рафінованою інтелектуальною та поетикальною забавою проступають,
мов квіти з-під снігу, етичні питання людських стосунків, психологічний вимір
людини, розкривається її індивідуальність. До книжки ввійшли дванадцять
оповідань, написаних протягом 2003 – 2018 років.

Насамкінець додам, що плани –
далекосяжні, тож приємною несподіванкою для читачів стануть найновіші романи
від Шмітта й Альєнде та інші цікавезні автори, імена яких поки що не
відкриватиму, аби зберегти інтригу. Хоча Остап Дроздов уже теж пообіцяв
надіслати рукопис, тож далі буде…

×