• 11 Травень, 2018

Головного очима не побачиш: як на Дитячому Форумі читали наосліп

Дитячий форум – це не лише розваги та безтурботні ігри. Це також і клопіткий виховний процес  малечі, які згодом вирушать у доросле непередбачуване життя.  Прищеплення толерантності та ввічливості – мабуть, одна із найважливіших сходинок на шляху до пізнання.

11 травня Львівська політехніка організувала майстер-клас по читанню наосліп для малечі та юнацтва, аби  всі охочі усвідомили: інколи, як нам здається, що все погано, ми забуваємо про головне – ми можемо бачити цей світ, маємо можливість чути співи пташок і вміємо ходити, бігати та стрибати. А є ті, для кого буденні дії – нездійсненна мрія.

Також на заході було представлено інклюзивну мультиплікацію, тобто таку, яка  допомагає діткам із вадами зору  переглядати стрічки та насолоджуватись жартами улюблених мультгероїв , як їхні ровесники.

Учасниками майстер-класу були Оксана Потимко,  виконавчий директор Львівського обласного осередку ВГО «Українська спілка інвалідів – УСІ», Катерина Івагутіна, Сидоряк Марта, Сватенко Володимир , Неволько Ангеліна, Патерега Діана, Хома Софія та Масендич Олена.

Маленькі відвідувачі мали змогу поспілкуватись та погратись разом із дітками, у яких є вади зору. Ще один невеликий , проте надважливий урок : дружба – це диво.

За читанням книжечок  для незрячих діток, малеча  мала змогу  відчути, наскільки незручно навіть відпочивати їхнім, тепер уже друзям. Адже одна із  семирічних відвідувачок поділилась :

«Я можу читати хоч цілий день, але інколи лінюсь це робити, а є дітки, для яких звичайне читання або ж пиття води  стає важкою справою».

Більшість діток опісля зізнались: «Більше ніколи не буде легковажити у ставленні до людей із обмеженими можливостями».

Кожен з нас – має в собі маленьку та, інколи, таку незначну особливість. Ми повинні любити себе такими, якими народились. Ми повинні цінувати інших, хто в силу певних обставин змушений обмежуватись у одній почутій пісні, можливості пробігтись босими п‘ятами по ранковій росі, одному миттєвому  погляді .

Мабуть, найбільшою мрією людства залишиться прагнення прокинутись  сонячного ранку та зрозуміти: на світі не існує воєн, катаклізм і хворіб»

Ми віримо: той ранок настане  зовсімскоро, а поки – цінуймо миті! Життя , як кажуть філософи, непристойно коротке, аби його ненавидіти.

 

Мар’яна Коваленко, Галина Костик, прес-центр Дитячого форуму 2018

 

×