• 24 Вересень, 2018

«Viva Sarajevo! Fuck the past, kiss the future!»: війна через призму концерту у книзі Мухарема Баздуля

Письменник з Балкан народжений в Боснії, Баздуль Мухарем, став символом сучасної сербскої літератури як вдома, так і за кордоном. Книга, український переклад якої він презентував, одночасно показує сумні часи історії у вигляді розвалу Югославії та концерт англійського гурту U2 в Сараєво, який об’єднав людей та дав їм надію на краще майбутнє.

Любка Андрій, перекладач книги на українську:

Я мріяв її перекласти. Мені було цікаво побачити як концерт, який відбувся більше 20 років тому, змінив мислення цілої країни. Тут насправді більше перспектив ніж просто музика. Дуже мені запам’ятався образ дівчини, яка не любила цей гурт, проте купила 2 квитки: для себе і брата, який загинув від осколку міни на війні. Саме в цій книзі видно поєднання західного року і боснійської закоріненості в деталях.


Баздуль Мухарем про написання книги та її роль:
Я зараз досить рідко слухаю U2. Ще залишились пару пісень, які я слухаю. Проте ні зараз, ні раніше не був їхнім великим фаном. В той час як світ охоплював прогрес, у Боснії почалась війна, яка стала незвичним для нас досвідом, і Ви як ніхто знаєте, що це таке. Це було в 1993-94 рр. Боно, соліст гурту, пообіцяв, що приїде і організує концерт в Сараєво. Так як країна була зневірена, то ніхто не повірив і не поділив його оптимізму. Проте це стало найбільшим турне U2 Європою, а їхній приїзд до Сараєва був моментом повернення країни до нормального життя. Мені було 20 років, коли розпочалась війна. Типова молодь має подорожувати і отримувати враження, а я переживав війну. Вертаючись до тогочасної музики, варто зазначити, що югославський рок був тоді дуже потужним. Так коли почалась війна спочатку в Боснії, а потім в Хорватії, гурти почали надавати політичну підтримку режиму. Це одразу відштовхнуло людей від їх творчості.

Проте цей концерт все змінив. Люди з’їжджались до Сараєва вперше після війни. Туди навіть вперше пустили потяг між територіями конфлікту. Писати про війну через призму концерту. Як знайшовся цей інструмент? Тоді я був на 2 курсі університету, вже писав оповідання. До цієї книги я вже мав 3 збірки оповідань. Я усвідомлював, що якби час написати роман, але ще не знав про що саме. Пам’ятаю цю мить, коли все склалось так, що потрапив на цей концерт, хоча і не планував. Я не хотів писати про нього просто з перспективи фана, не звертаючи уваги на те, що суспільство після 5 років від початку війни не було готове до щоденних мирних подій. Було відчуття, що щось не так. Проте люди, навіть не фанати U2, йшли на концерт, щоб відчути «звичність» життя.

Звичайно, є певні паралелі між нашими країнами. Але стає все менше спільності у тому, який був світ в 90-ті, і як є зараз. Тоді все виглядало досить оптимістично, а тепер світ став дуже цинічним. Тож мені здається, що ніякий концерт не викликав би такого ефекту зараз. На мою думку, на жаль.

Фото – LUFA

Автор – Наталя Філімонюк

×