Фемілі бізнес

Сергій Жадан

письменник, у 2004 році почав називати Олександру Коваль мамою

Особисто для мене Форум видавців — важливий шматок біографії. І «творчої», і, мабуть, особистої. Від початку, ще з дев’яностих, це щось більше, ніж просто продаж книжок чи презентація видавництв. Мабуть, філософією Форуму є саме зустріч однодумців. Раз на рік збираються люди, які в принципі роблять одну справу: пишуть і видають українські книжки. Такий собі фемілі бізнес. Думаю, це добре відчуває і читач, тому щороку приїжджає так багато людей, аби долучитися до родинного святкування. Не лише для того, щоб відстежити й купити новинки, а й для того, щоби побачити письменників і видавців, відчути дух і градус книговидання в країні. Ця родинність Форуму незмінно симпатична, вона відверто підкуповує.

Коли кажуть «Форум видавців», я згадую живі обличчя. Обличчя друзів, обличчя письменників. За ці двадцять п’ять років було безліч подій, які згадую з теплом і ностальгією. Пам’ятаю, скільки людей приїздило, скільки розмов велося, скільки книжок презентувалося, скільки читалося нових текстів. Форум завжди був точкою зборки: збиралися всі, це було щось на зразок неписаного правила — восени ти мусив приїхати на Форум.

Дуже добре, що зараз в Україні з’являються нові книжкові ярмарки. Це ознака здорової конкуренції та пожвавлення видавничого ринку. Можна згадати не лише Арсенал, а й «Книжкову толоку» в Запоріжжі, подібні заходи в Одесі й інших містах. Форум при цьому — такий собі ветеран-важковаговик, що демонструє тенденції. На його успіхах і помилках можна вчитися. Заради цього, мабуть, усе й робиться.

×