Форум видавців як країна

Костянтин Дорошенко

куратор та культурний критик, медіаменеджер, гріхо-католик, курець, член Всесвітньої ліги “Розум поза наркотиком” зі штаб-квартирою в м. Бішкек

Ти сидиш просто неба біля кав’ярні в старовинному місті. Навколо, у розкошах архітектурних декорацій, — яскраві люди. Яскраві своїми розумними й тому особливими обличчями, яскраві стилем у поведінці й одязі, яскраві розкутістю й артистизмом. Кілька днів спостерігаєш таку картину — і серце охоплює жаль: скоро доведеться поїхати звідси, назад до своїх щоденних, хай і творчих, занять, туди, де концентрація унікального товариства зовсім не така надзвичайна. На очі навертаються сльози, аж раптом із полегшенням розумієш: більшість тих, чия розмаїтість тебе вражає, так само приїхали, так само заскочені, так само не можуть нарадітися, всотуючи ці дні.

Таке гостре переживання мені дарували два міста — Венеція під час мистецької бієнале та Львів під час Форуму видавців. Переживання присутності в неймовірній країні, чиї громадяни — митці, інтелектуали, артисти, поети й критики. Ця країна творчих особистостей не має сталого місця на мапі. Вона мандрує планетою, на якісь проміжки часу вигулькуючи то в тій, то в тій географічній локації. Вона жива активністю, наполегливістю і часом настирністю, відданістю людей, які беруть на себе сміливість і відповідальність запросити й об’єднати інших — різних, проте рівних — довкола живої культури.

Форум видавців у Львові — це не лише книжки, не лише історії. Це сенси й думки, діалоги й уважність, взаємодія мистецтв. Це країна європейського культурного канону, за Леонідасом Донскісом, «як безперервного відкриття себе у світі численних ідентичностей і як спільного простору культурної ідентичності». Тут уродженка Донбасу й жителька Мюнхена Емма Андієвська являє нове звучання української поезії, тут французький мистецтвознавець Жан-Клод Маркаде розкриває українськість Казимира Малевича, який змінив мистецтво і саме поняття естетичного для цілого світу. Тут у день відкриття Форуму в бароковому греко-католицькому храмі з кафедри промовляє про світ і мир російська письменниця Людмила Уліцька.

Це країна довіри, де польська джазова королева Аґа Зарян звертається з проханням не фотографувати свій виступ — певна в делікатності глядачів. Тільки її витончені пальці залишаться на знімку шанувальника, з дозволу пані. А чаклування голосу та мелодій залишаться у споминах і душах слухачів. Це країна, де зірка Маріїнського театру Марія Максакова співає для публіки українською, французькою, німецькою — і відкриває для себе тонкощі облаштування габсбурзького театру.

Упродовж кількох днів на рік Львів перетворюється зі столиці Галичини з яскравою історією, гонором і традиціями — на фантастичне місто-країну. Країну слова, образу, творчості, дискусії, спілкування та солідарності людей, кожне з яких є особливою ниткою у світовій тканині культури. Тканині нерозривній: її не вдасться фрагментувати ані політиці, ані ринку, ані жодній кон’юнктурі.

×