Глобальна тераса

Ірина Славінська – 
продюсерка радіо Культура, вже 10 років мріє бодай раз побувати на Форумі в ролі туристки

 

Форум видавців — це місце початку багатьох речей. Знайомства, що залишаються назавжди. Друзі й недруги. Нові й старі книжки. Розмови, сніданки, обіди, вечері, а ще тисячі кинутих на ходу «привітів»: адже біжиш із точки А в точку Б, аби встигнути на наступну подію.

Саме тут я вперше модерувала публічний захід. Пам’ятаю, було дуже страшно не впоратися — зокрема через відповідальність перед Олександрою Коваль, яка виявила до мене довіру й запросила долучитися. То була дискусія про обмін досвідом між різними поколіннями перекладачів. Учасників і глядачів було дуже багато, приміщення було не дуже зручним, але я трималася, хоча сама на той час іще навіть нічого для друку не переклала — хіба якісь окремі тексти в шухляду. Ту розмову записували як подкаст — думаю, такого слова ми ще не знали, — і так я познайомилася з Андрієм Іздриком.

З цієї сюжетної лінії виникає нова, про звуки. Саме під час Форуму видавців кілька років поспіль я мала нагоду приходити до Андрія додому на записи «Українського літературного подкасту», а згодом — на перші виїзні записи для «Громадського радіо». Пам’ятаю, як ми з Ігорем Померанцевим сиділи на канапі, а довкола нас висіли пледи, ковдри, лежали якісь подушки. Усе це мало заглушити луну в кімнаті й наблизити звук до студійного. Тоді ми з Андрієм дуже переймалися і весь час просили вибачення в досвідченого колеги-радійника за цю домашність. А пан Ігор сказав, що згодом цей запис я згадуватиму як щось дуже миле й ностальгуватиму за часами, коли все тільки починалося. Так і сталося. На сьогодні Андрій уже давно працює головним режисером «Громадського радіо», як і я поступово професіоналізуюся в повітряній стихії радіохвиль.

Форум видавців — це також спеціальна програма «Жінка в темі», яку ми робимо спільно з Ларисою Денисенко. Кожного вересня найталановитіші жінки країни зустрічаються, щоб обговорити нові виклики, які постали перед нами всіма впродовж року. Тут перша асоціація — «Копальня кави», де зацікавлена фахова аудиторія перемішується з випадковими туристами, які п’ють і розмовляють, не дуже розуміючи, хто ці люди на сцені й чого вони хочуть.

Так само, як закінчується кожен день Форуму, закінчу і цей текст: фінальна крапка розташована в «Дзизі» на Вірменській. За столиком у кутку сидить Марек Іващишин, а поруч із ним — Григорій Семенчук, один із дуже важливих знайомців, які з’явилися в житті саме завдяки Львову й завдяки Форуму. Велика глобальна тераса, де триває і триває літературний бенкет із бесідою-полілогом. Такий мій Форум видавців.

×