Леся на кулі

Сергій Васильєв

подорожній

Тепер, коли у вікенд у Львові не проштовхнешся до ратуші чи «Дзиґи», а фестивалі відбуваються мало не щотижня — від ковалів і шоколаду до перформансів і пива (часом думаєш, чи не запровадити хоча б на місяць свято кондомів для бюрократів), — важко повірити, що якісь двадцять років тому ніяких помітних подій, окрім театрального «Золотого лева» та Книжкового форуму, на цій території облуплених будинків і погодинної ранкової подачі води (хто не встиг — той аромат) не існувало, а чи не єдиним місцем у центрі, де можна смачно поснідати, було кафе «У Стефи» (Jeszcze Polska nie zginęła!).

«Лев» відтоді, хоча й вижив, капітально затупив свої пазурі, а Форум, навпаки, виструнчився і наростив м’язи.

Просили без панегіриків, але це справді про інше.

Особисті історії, втім, краще зберегти для чергового «Жмутка казусів», який подарував мені на Форумі його артистичний упорядник Юрко Кох.

Чи це було не того року, коли Іздрик демонстративно хизувався на Форумі футболкою з написом «I hate», а я з тугою в серці дивився на пероні вокзалу на дівчину, яка, на жаль, кохала Юрка, а не мене, а за годину до цього заради друга, який перебував, як виявилося, в алкогольному нокауті, перелізав на балкон його готельного номера з сусіднього (Боже збав мене від дубля цього трюку)?

Ні, це про інше.

Про поезію і прозу. Гроші й дари. Ощадливість і щедрість. Байдужість і любов. Приземленість і мрію.

Мабуть, ви знаєте, що, перш ніж зануритися в книговидання і створити Форум, Леся Коваль — звісно, ревна читачка, як і личило інтелігентці з технічним дипломом, — намагалася запускати в українське небо космополітичні повітряні кулі.

У (мовчи, Винничук) безкрилій країні, що народила Сікорського та Корольова і не посоромилася обрати у президенти («Зато мы делаем ракеты!») партійного секретаря дніпропетровського «Южмашу», це виявилося приреченим бізнесом.

Однак важкі академічні фоліанти й безтурботні покетбуки, ошатні томики віршів і строкаті дитячі книжки — сильніші за гелій, що здіймає вгору повітряні кулі.

Форум, напевно, міг стати звичайним ярмарком. Але мрія зробила його святом.

Де не лише ятки з книжками, а й небо.

×