Найщасливіший

Грицько Харамбура

ровесник Форуму, артист мандрівного цирку Ваґабундо

Народившись в один час і в одному місті, ми, хоча й виростали порізно, з бісовою нетерплячкою чекали на свої дуже пам’ятні щорічні зустрічі.

На зламі тисячоліть татові вистачало грошей лише на одну книжку: грубезну енциклопедію московського видавництва, яку можна було дістати тільки тут. Уже трохи пошарпані й списані нотатками «Релігії» та «Спорт» красувалися в шафі. Тепер візьмемо «Математику», наступного разу — «Мистецтво», ще через рік — «Країни», «Народи», «Цивілізації».

Навколо галас, хаос, тиснява. А запаморочливе дитяче захоплення переростало в незрівнянне вибухове щастя.

Брати Капранови, як завжди, продають свої книжечки на вулиці біля чудних автомобілів. Юрій Винничук, чомусь трохи засмучений, стоїть під іменним стендом «Винничук».

Сьогодні всередину не пускали. «Без ксиви — гуляйте!» — буркнув вусатий старигань. Завдання набуло нового відтінку пригодницької місії. Тож початувавши годину з лишком, двоє тринадцятирічних авантюристів таки зуміли скористатися хвилиною одуру насуплених вартових і, прошмигнувши у двері Палацу мистецтв, опинились у фантастичній казці — на приватній гулянці літераторів, журналістів і видавців. Любко Дереш, недовірливо глянувши на малих байстрюків із його новою книжкою в руках, запитав, чи справді вони планують її читати. Юрко Андрухович задоволено фотографувався з численними молодими прихильницями.

Увечері — читання поезії в театрі. Це вже, мабуть, роззброїть навіть найчерствішого. Захват переливає через вінця, набуваючи всеможливих форм: гучних вигуків, нестримної широкої усмішки, чудернацьких танців, міцних обіймів, дурнуватих співів, яскравих слів і щирих сліз.

На борту вітають свіжим випуском газети «The Times» (до картини двох десятків крісельних рядів із розгорнутими шпальтами ще добряче пасувала б пара розкурених сигар). Капітан і команда із суто англійською доброзичливою ввічливістю, переливаючи мелодійними акцентами, запрошують до відльоту. Добре смакує англійський джин. Уже зовсім скоро літак приземлиться у вічно дощовому лондонському Хітроу. Та все шкребеться той підступний смуток: у рідному Львові тим часом вирує Форум видавців. До слова запрошують улюблених прозаїків і поетів, майже медово пахнуть щойно видрукувані сторінки, місто схвильовано сяє вселітературним піднесенням — чи не найщасливіший час, щоб бути вдома.

×