Полька

Микола Кравченко

видавець, який колись був інженером, хресний тато Форуму видавців

Що може відчути організатор подій на літературному фестивалі, коли йому оголошують, що гостя приїде не сама, а з дитиною та чоловіком? І не просто гостя, а популярна у своїй країні письменниця, яку тамтешня преса характеризує як феміністку, скандалістку й занадто гонорову особу… А ми —звичайне українське видавництво, яке вперше вирішило запросити на Форум іноземних письменників. Отак метушишся, докладно плануєш поїздку до Львова й думаєш: «Не мала баба клопоту! Тобі що, мало нервів від своїх, рідних авторів? Треба ж було в таке вв’язатися».

То був 2005 рік, гостю з Польщі звали Мануела Ґретковська, і супроводжували її чоловік Пьотр і чотирирічна донечка Поля. А презентували ми українське видання роману «Полька».

Усупереч очікуванням, Мануела виявилася приємною в спілкуванні, врівноваженою і люб’язною. Одразу стало зрозуміло, що у Львів вона приїхала працювати (от чого інколи так бракує нашим письменникам). Але маленькій Полі не надто подобалося, що мамину увагу постійно відбирають усілякі годинні інтерв’ю, нудні дискусії чи презентації. Дівчинка виявилася дуже активною, і скоро стало зрозуміло, що батьки виховують її в доволі вільному дусі, без окриків і заборон, як то донедавна було заведено в нас.

І от починається головна презентація в палаці Потоцьких: зала повна, модерує Андрій Бондар, розмова серйозна (що саме обговорювали, уже не пам’ятаю), переклад послідовний — усе йде за планом, але неквапно.

Поля нудиться в першому ряду на руках у батька, час од часу щось йому каже, злазить на підлогу, знову повертається на місце й урешті-решт іде до мами. Мануела пригортає дитину до себе, однак звично продовжує промову й навіть успішно відхиляє мікрофон він доньчиних намагань теж щось у нього сказати: було схоже, що для письменниці це не перший досвід виступу в такому тандемі. Оскільки презентований роман — фактично щоденник вагітності авторки, що завершується народженням Полі, то Андрій Бондар дотепно оголосив про долучення до розмови «головної героїні твору», і публіка на це жваво зреагувала.

А далі Поля почала лазити по стільцю, на якому сиділа мама, наче по шведській стінці, потім утомилася й прилягла під ним на підлозі, згорнувшись калачиком. За кілька хвилин заплющила очі й… заснула. Так і проспала до завершення заходу, навіть не прокинулася від вдячних оплесків, довелося батькові піднімати її сонну й носити на руках.

Отакі унікальні історії трапляються на Форумі видавців у Львові, бо де ви ще побачите, щоб на підлозі палацу під стільцем письменниці спала юна головна героїня твору, який саме обговорюють у залі? 🙂

×