Сценарна заявка

Сергій Проскурня

режисер обох Вивихів, продюсер не збулих подій, драматург погорілого театру, форуміст прижиттєвого статусу

Мурашник! Людський мурашник у лабіринті стендів із книжками — візуальний образ Форуму видавців у Львові.

Архітектори, які проектували Палац мистецтв (ПМ), — чи уявляли вони, що двадцять п’ять років поспіль ці коридори наповнюватиме орава людей із книгами?!

«Чєлавєк с ружйом» — модель войовничої ідеології совка.

Людина з книгою — модель нової української спільноти, образ громадянського суспільства з ліберальними — перепрошую, загальнолюдськими — цінностями (бо, навіть тримаючи в руках «книжку-бомбу» «Революція от кутюр», ви все ж таки тримаєте книжку).

І ще один образ: людський мурашник не вміщається в коридорах і залах ПМ і витікає назовні — у двір палацу Потоцьких (ПП), а заповнивши вщент двір — вливається в сам палац.

Пластика тіл змінюється. Певне, архітектура впливає. У ПМ рухи більш метушливі, сучасні, урбаністичні. У ПП, де зі стін на вас дивляться графи й герцоги, стають штивними, величавими. Вочевидь, підсвідомо спрацьовує властивість мурахи — ой, перепрошую, людини з книгою — перевтілюватися.

Та й звукова палітра різниться: гучні оголошення, мікрофони й підсилювачі, криклива атмосфера презентацій у ПМ, монотонний гомін у дворі з поодинокими зойками радості та глухе бубоніння за столами в ПП. А ще — звуки рояля й вечірні сопранові колоратури-солоспіви.

З минулого виринають сценки пацанських (ледь не написав «хуліганських») вибриків братів Капранових із їхнім книгомобілем, який може припаркуватися де завгодно, та інсталяцій «Лютої справи» з галасливим Орестом Лютим — це фактура середньовічних карнавалів.

Чи помітили ви, що, виходячи з повними торбами книжок крізь браму

ПП та ПМ на вулицю Коперника, люди здебільшого всміхаються? Вони не тільки щойно розпрощалися з грошима, накопиченими тяжкою працею протягом року, — вони придбали книжки і навіть одержали автографи! Мурашки-читальники щасливі, видавці й автори щасливі, організатори щасливі. Форум — територія щастя!

І це щастя, яким насичена ярмаркова локація, витікає на Коперника та струменить далі, заповнюючи вулиці й площі Львова, кафешки й ресторанчики, пробирається в зали театру Курбаса, філармонії та опери, через системи комунікацій наповнює ефір і, нарешті, витікає з телевізорів і моніторів по всьому світу.

От що робить Форум із нами, читаючими мурахами.

×