fbpx

Центр зосередження сили

Маріанна Кіяновська
триголова коза сучукрліту

Перефразовуючи Мішеля Фуко («повстання належать історії»), у певні історичні моменти історії належать деякі події в царині культури, як-от легендарний Вудсток. Для України такими були — зокрема — перші два фестивалі «Червона рута» (1989 та 1991), два фестивалі «Вивих» (1990 та 1992), перемога Джамали на Євробаченні… І принаймні декілька Форумів видавців у Львові (на мою думку — декілька перших, а тоді 17-й, 19-й, 20-й, 22-й — у 2010, 2012, 2013, 2015 роках), хоча сучасникам важко оцінювати факти, розглядаючи «історію» впритул.

Людина, яка повстає нині, а також завжди в майбутньому, — це людина, яка читає. Людина, яка читає книжки. Книжка — це безумовна форма свободи (і по той, і по цей бік; і з боку автора, і з боку читача). Майбутнє матиме свої особливі форми насильства, і в цьому майбутньому саме книжка, читання буде інструментом і формою відстоювання свободи, буде «природним правом» людини, суто людським правом, «природнішим», можливо, за інші «природні права» в епоху цифрової та генної інженерії.

Одна з формул, які апелюють (через поняття свободи) до героїчного, — це «віддати життя». Двадцять п’ятий Форум видавців — тепер, властиво, уже Book Forum — це принаймні декілька «відданих життів», і це абсолютно «віддані життя» Олександри Коваль і Катерини Шевченко. Чверть століття тому гаслом Форуму видавців стали слова «Час читати», бо читання — принциповий для прищеплення людяності спосіб проживання історії та історії культури, спосіб буття для «непоневоленого розуму» (тут — перефразований Чеслав Мілош).

Майже ніхто не замислюється над тим, що звичайні людські надії та сподівання — це культурні конструкти, немислимі поза історією ідей. Виразно й переконливо окреслена суть віри, надії, любові (у структурах тієї ж таки історії ідей) може стати центром зосередження колосальної сили. Ідеології послідовно вибудовують такі центри, а потім використовують їх для досягнення конкретної мети.

В епоху, коли починається послідовне витіснення — повне або часткове — людини машиною, читання стає ключовою ланкою всюди, де йдеться про базову людську категорію — категорію людяності, тому що саме читання формує емоційний інтелект, фундаментальні для кожного з нас уявлення про віру, надію, любов, радість, сум, смерть, уявлення про час, про минуле, теперішнє і майбутнє.

Зараз багато хто приходить до розуміння визначальної ролі читання в соціокультурних процесах, однак Форум видавців у Львові став першим таким «місцем сили» в Україні — дуже-дуже давно, ще тоді, коли були зруйновані інститути книговидання й книгорозповсюдження, коли трансформувалися способи — для автора книги, для самої книги, для її видавця, а також для критика — бути активними учасниками літпроцесу. В певному сенсі то були «міфологічні» часи, без політики та фактично «без майбутнього» (люди, виснажені й зневірені інфляцією і кризою всіх без винятку інститутів, стали жити буквально тільки сьогоднішнім днем»), і якраз це — застосовно до Форуму — вражає: Форум видавців поставав саме як інститут (і навіть як інститут інститутів) із вбудованою візією майбутнього, творив особливий соціокультурний проект тривалістю в багато десятиліть, взаємодіючи з містом і світом, співтворячи історію ідей, повертаючи владу (принаймні в царині невидимого) читачам та інтелектуалам. На шляху до свободи, мисленої як людяність, Форум видавців у Львові був і є центром зосередження сили, який притягує все найкраще: людей, ідеї та книги.

×