Замість вдячності

Марк Зархін

відвідувач Форуму видавців

Ми звикли звикати. Звикаємо, що діти швидко ростуть, що державні мужі крадуть гроші, що чувак родом з Африки, який не закінчив університету, конкурує з державами за космічний ринок. Звикли й до того, що живе у Львові Книжковий форум — мовби дозріває щоосені, як сливи в садку.

А уявімо, що було б, якби не було Форуму. Якби організатори здалися і перемогли невігласи, як-от один колишній міський керівник культури, який казав, мовляв, Форум не є пріоритетом для культури Львова. Скільки мільйонів книжок не було б куплено, скільки тисяч віршів не було би прочитано, скільки терабайтів знань не було б отримано, скільки людських контактів не відбулося б. Хіба Львів був би таким, яким він є сьогодні, без Форуму?

Ні. Нізащо.

Двадцять п’ять років тяжкої й часто, на жаль, невдячної праці Лесі Коваль та її колег зробили Форум частиною історії Львова.

Ах, ця Коваль. Яка вона настирна й нетолерантна, як вона вміє паяльною лампою мізки плавити. Тільки скажіть, хто з нас хоч раз бачив Лесю засмаглою? Я — ніколи. Бо влітку вона готує Форум на вересень, а взимку, коли ми місимо сніг на нартах, вона шукає гроші на Дитячий форум.

У дні Форуму особисто я відчуваю, що Львів — не просто український обласний центр, Львів — глобальне розумне місто, європейська культурна метрополія.

Напевно, нам треба всім разом подумати, як досягти такого відчуття не лише в дні, коли відбувається Форум видавців.

Не треба звикати. Коли звикаєш, стаєш невдячним. А наша вдячність дуже потрібна, тому що Форум відбувається для нас із вами, для наших дітей, щоб їм легше було знайте себе в такому незрозумілому й непередбачуваному майбутньому.

 

×