• 12 May, 2019

#ДякуюМам

Традиційно в другу неділю травня в Україні відзначають День матері. Ми підготували особливу добірку про Мам, які стоять за плечима частинки команди ГО “Форум видавців”

Дякую, Мамо!
За щоденну підтримку та любов. За те, що змалку навчила бачити красу навколо. Дякую за те, що українська мова завжди була в нашому домі, де б ми не були і що б вам з татом про це не говорили. І німецьку зараз так цікаво вивчати!
Це неймовірно мило, коли під час підготовки до Форуму (дитячого та дорослого), коли я зовсім пропадаю «з радарів», Ви приходите під офіс – з квіточкою, смаколиком, їжею.
Хто з моїх друзів допомагає сортувати матеріали на майстер-класи, розвішувати плакати та монтувати виставки під час фестивалю? Так, Мама! Дякую!

Анна Батищева, координаторка Дитячого форуму-Фестивалю «Книгоманія»

Анна Батищева з мамою Галиною

Дякую, Мамо!

Дякую, що навчила любити свободу. Дякую, що довіряєш і завжди підтримуєш усі найбожевільніші ідеї. Дякую, що дозволяла витрачати гроші на книги і дякую, що дарувала літературу на всі свята.
Коли до фестивалю залишається місяць і я не встигаю поїхати додому, дякую, що приїжджаєш до Львова. Дякую, що підгодовуєш прес-службу. Ти вчиш ніколи не здаватись і йти вперед, дякую.
Дякую за любов, розуміння і за життя.
PS. Буду вдома після Дитячого форуму!:)

Дарина Шалова, smm-менеджерка ГО “Форум видавців”

Дарина Шалова з мамою Іриною

Дякую, Мамо!

У світі є досить багато людей, з якими ти спілкуєшся, працюєш, весело проводиш час. Є друзі, знайомі. Є родичі та приятелі. І є мама. Я хочу подякувати їй за те, що вона уособлює всіх цих людей. Для мене мама і друг, і порадник, і рідна душа.
Так сталося, що з 17 років я живу, навчаюсь та працюю в іншому місці. Однак щодня я маю поспілкуватися з мамою. Обговорити те, як пройшов мій та її день. Пожартувати. Я дуже ціную ті моменти, коли, відірвавшись від щоденної рутини, я приїжджаю додому. Коли за кавою обговорюємо буденні справи. Коли жартуємо разом. Коли сміємось один з одного. Я дякую мамі за ці моменти. За те, що підтримує мене у всьому, які б божевільні вчинки я не робив. Я дякую за цінні поради.

Павло Скрипник, менеджер з локацій ГО “Форум видавців”

Павло Скрипник з мамою Наталією та молодшою сестрою

Дякую, Мамо!
Дякую за шалену підтримку і турботу навіть крізь сотні км.
Дякую, що навчила бути самостійною. Дякую, що терпиш усі мої проекти, підтримуєш божевільні ідеї, і з розумінням приймаєш відсутність вдома місяцями.
Дякую, що ніколи не забороняла мені читати те, що мені подобається (І не нав’язувала своєї думки!), що дозволяла годинами зникати в бібліотеках, і звільняла полички у шафах від своїх речей для моїх книжок.
Дякую, що під час підготовки до фестивалю телефонуєш зранку, аби я не проспала (Ти як ніхто інша знаєш, як я люблю поспати). Дякую, що надсилаєш мені поштою смаколики і квіти з нашого двору аби я не сумувала.
Дякую, що розумієш важливість моєї роботи і дозволяєш робити книжкове свято.
Марія Кравченко, прес-секретарка ГО “Форум видавців”

Марія Кравченко з мамою Наталією

Дякую, Мамо!

На фото лебеді, а текст про маму. Пригадалися Симоненкові “Мріють крилами з тумани лебеді рожеві”…
Мам, я дякую тобі за, те, що дозволила полюбити цей світ із недоліками та несправедливістю.
Дякую, за те, що дозволила бути тим, ким я є. Дякую, що подарувала свободу. Хоча зараз дитячі спогади як у тумані, деякі я пам’ятаю досі.
Спогад перший. У вітальні червоний килим, мої маленькі ручки лізуть до величезної книжкової шафи і обирають зі всіх книг ту, що про історію і про 7 чудес світу. То була моя твоя улюблена книга. Дякую, що навчила любити історію. Можливо, я її на знаю ідеально (ну, краще, ніж географію), але я її люблю у всіх проявах. Вибач, що колись неакуратно перегортаючи сторінки їх книг я рвала їх чи розмальовувала. Просто повір, що Хмельницькому личили ті довгі сині вуса.
Спогад другий. То був травень, і ми поверталися тоді ще з Форуму видавців. Ти мені накупила книжок до кольору до вибору, хоч і не була впевнена, що я їх читатиму. Ти стояла на балконі нашого 6 поверху, напевно, споглядала за спокоєм нашої вулиці, а я сиділа внизу на бетонній підлозі – і з захопленням розказувала тобі кожен прочитаний розділ книжки. Дякую, що вислуховуєш.
Спогад третій Парад. Мам, дякую, що відкрила для мене Форум видавців. Дякую, що шила і шукала костюми на щорічні паради, купляла книги і не згубила серед натовпу.
Мам, дякую не лише за книги, а за життя. І хоч я у тебе не золото, я тебе люблю.
Юлія Формос, координаторка Дитячого форуму-Фестивалю «Книгоманія»

Юлія Формос з мамою

P.S. Не забувайте дякувати вашим мамам щодня. Подзвоніть їм, поговоріть хоча б кілька хвилин, відправте теплу листівку, якщо ви живете в іншому місті або обійміть, якщо маєте можливість бути поруч.

×