автор

Шевчук Валерій

Україна, м. Київ
Народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Український письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко. У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. У 1958 р. він вступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели. У 1961 р. дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться». На те оповідання був гострий відгук в університетській газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету. У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким з них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована. Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою. Повернувся додому у 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі. У 1966 р. закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи. У 1967 р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України. У 1969 р. він написав повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань. У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Протягом 1979 — 1999 pp. Валерій Шевчук видав такі книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з не видимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін. У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном». З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. У 1999 р. був нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст. На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство». В. Шевчук лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). 29 листопада 2011 року була започаткована у Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) — українська літературна премія, творча відзнака за кращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік, вручається щороку в квітні на спеціальній урочистій церемонії в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету. Валерій Шевчук вважається одним з фундаторів Житомирської прозової школи. У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці. Валерій Шевчук є автором близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Також він працює над актуалізацією старокиївської літературної тематики та літератури середньої доби: роман «На полі смиренному» (1982), роман-есей «Мисленне дерево» (1986), упорядкування в перекладах на сучасну літературну мову збірки любовної лірики 16 — 19 століть «Пісні Купідона» (1984), «Літопис Самійла Величка» у журналі «Київ» 1986 — 87, та інше. Твори: «Серед тижня» (1967, збірка оповідань і повістей) «Набережна 12» (1968) «Середохрестя» (1968, повість) «Вечір святої осені» (1969) «Крик півня на світанку» (1979) «Долина джерел» (1981) «Тепла осінь» (1981) «На полі смиренному...» (1982, роман) «Дім на горі» (1983, роман) «Двоє на березі» (1984) «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984) «Барви осіннього саду» (1986) «Три листки за вікном» (1986) «Мисленне дерево» (1986, роман-есей) «Камінна луна» (1987) «Птахи з невидимого острова» (1989, повість) «Сповідь» (1989, повість) «Мор» (1989, повість) «Дзиґар одвічний» (1990) «Дорога в тисячу років» (1990) «Панна квітів» (1990, збірка казок) «Із вершин та низин» (1990) «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994) «У череві апокаліптичного звіра» (1995, збірка оповідань) «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995) «Око Прірви» (1996, роман) «Жінка-змія» (1998) «Юнаки з вогненної печі» (1999) «Біс плоті» (1999, збірка оповідань) «Срібне молоко» (2002, роман) «Тіні зникомі. Сімейна хроніка» (2002, роман) «Темна музика сосон» (2003, роман) «Сад житейський думок, трудів та почуттів» (2003, автобіографія) «Компанія з пивниці біля Чуднівського мосту» (2006, повість) «Драматургія» (2006, збірка п'єс)

Події

19 Вер

«Мудрість передвічна». Публічна розмова про творчість Валерія Шевчука – письменника, історика, сучасного мислителя та інтелектуала. До 80-річчя з дня народження

Розмова | Тематичний напрямок: Тематичний кластер «Історія» 14:00 - 15:15 Львів, Університетська вулиця, 1 Львівський національний університет імені Івана Франка, Дзеркальна зала
20 Вер

Зустріч з видатним письменником, істориком Валерієм Шевчуком з нагоди виходу видання «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI–XVIII століть. У двох книгах. Книга 1»

Презентація, Розмова | Тематичний напрямок: Тематичний кластер «Історія» 16:00 - 16:45 Львів, Василя Стефаника вулиця, 2 Львівська національна бібліотека ім. Василя Стефаника
×