• 20 Вересень, 2019

Роздуми лідерів думок у рамках дискусії «Як трансплантувати чужий досвід і не померти від больового шоку: культурний переклад»

20 вересня у рамках фокусної теми «Відшукування причетного» відбулась дискусія «Як трансплантувати чужий досвід і не померти від больового шоку: культурний переклад». Її учасниками стала зіркова четвірка відомих українських, закордонних письменників та поетів.

Серед них: Оксана Луцишина – поетка, перекладачка, викладачка Техаського університету, Катерина Калитко – українська поетка, перекладачка, авторка книги «Ніхто нас тут не знає і ми нікого», Ян Вагер – німецький поет, володар численних літературних премій. Його книгу «Блюз кентаврів» можна знайти в українському перекладі. Відомий український письменник, прозаїк та громадський діяч Сергій Жадан також взяв участь у дискусії.

У атмосфері затишного кінотеатру «Копернік» захід розпочала модераторка Роксолана Свято. Учасники говорили про літературу, як явище яке формується у реальних умовах, іноді важких і нестерпних, проте позбавлених прийнятих загалом ілюзій. Підіймались питання болючого досвіду, проблем перекладу та інших тонкощів з якими зустрічається перекладач. Автори ділились досвідом та мотивацією відбору певних творів для перекладу.

У ході дискусії інші літератори погодились з думкою Сергія Жадана про те, що тема дискусії є значно ширшою за тему перекладацької діяльності: «Я не зовсім розумію назву нашої розмови. Я насправді розумію слово біль, коли письменника не розуміють. Нерозуміння часто сприймається нами, як особиста образа».

Учасники дискусії також захопили тему болючого досвіду комунікації українців, яким зараз важко порозумітися один з одним у межах однієї вулиці, ринку чи залізничного купе, через ситуацію, що склалася в країні. Автори прийшли до висновку, що тільки повернення в суспільство та літературу іронії, стане символом полегшення напруги у цих питаннях.

У дискусії йшлося також про ймовірність повернення легкості у питаннях досвіду, комунікації. Автори вважають що вона повернеться, коли повернеться іронія у літературі та суспільстві. «Якщо ти боїшся больового шоку, то не варто починати займатися літературою. Треба вміти пропускати больовий шок через себе так, щоб воно піднесло тебе – вважає Катерина Калитко.

Оксана Луцишина: «Я вважаю що цей біль таки існує. Я стикаюсь з ним, коли перекладаю англійською українські книги про війну».

Учасники дискусії висловили свої міркування з приводу тих змін, що відбулись з суспільством та літературою починаючи з 2014 року. Митці вважають, що книги Сергія Жадана «Життя Марії» (2015 р.) та «Антена» (2018 р.) – це приклад того, як змінилась точка зору бачення війни та осмислення цих подій від початку бойових дій та то сьогодення.

Сергій Жадан: «Українська література змінилась і це добре. Вона подорослішала. А література, яка хоче абстрагуватись від війни, імітуючи легкість, має дивний вигляд».

Катерина Калитко розповідає: «Я була на Bookforum десь у 2011 році, де одягла футболку з зображенням фотоапарата та надписом «I shoot people», бо я дійсно ходила і фотографувала цікавих мені людей. Зараз ця іронія була б злочинною».

Цікава тема дискусії та участь у ній лідерів думок українського суспільства зібрали переповнений зал цікавих слухачів та пошановувачів творчості авторів. Дискусія має всі підстави стати однією з наймасштабніших та найвдаліших подій Bookforum.

Автор – Софія Футерко, світлини – фотоагентство LUFA

×