Хороший рукопис ще потрібно вміти продати. Закордонні редактори щодня переглядають сотні пропозицій і дивляться на кілька речей: хто представляє автора, як прописаний договір і чому саме ця історія знайде свого читача.
На 33-му Львівському міжнародному BookForum про це розповідала британська літературна агентка Емма Шеркліфф. Вона двадцять років працює у видавничій сфері: займалася міжнародними продажами в холдингу Hachette, разом із подругою заснувала незалежне видавництво, яке працює в Африці, а тепер має власну агенцію. Серед її авторів є й український письменник Артем Чапай.
Агент чи видавець: де автор заробляє більше
Якщо автор віддає права на переклад своєму видавництву, дохід зазвичай ділять навпіл.
Агент працює інакше: він бере фіксовану комісію. У британських агенціях це стандарт, каже Емма: 15% за продажі на британському ринку, 20% за переклади, екранізації та мерч. Решта, 80–85%, дістається письменнику. Тож фінансово авторові вигідніше мати агента.
Англомовний ринок: ділити території й формати
Англомовний видавничий ринок традиційно поділений на дві зони. Перша — Велика Британія та країни Співдружності: Австралія, Нова Зеландія, африканські країни. Друга — Північна Америка, тобто США й Канада.
Агент намагається продати права якомога більшій кількості видавців, тому британські й американські права зазвичай продають окремо: що більше контрактів, то більший дохід автора. А якщо американського видавця знайти не вдалося, британську угоду можна розширити пізніше. Так сталося з однією з книжок Емми: її купив Penguin у Британії, а права на США видавництво отримало згодом, через додаток до контракту.
Те саме з форматами. Гіганти штибу Penguin Random House чи HarperCollins співпрацюють зі студіями звукозапису й акторами, тому аудіоправа забирають разом із паперовими, і це не обговорюється. З маленькими незалежними видавцями аудіо краще залишити за собою і продавати напряму майданчикам на кшталт Audible. Тоді автор отримує 80–85% замість приблизно половини.
Обережно з правами на екранізацію
Окремо Емма застерегла авторів: не варто включати права на екранізацію в договір із книжковим видавництвом, якщо воно не має реального досвіду продажів великим кінопродюсерам. Найімовірніше, видавець ці права так і не продасть. А якщо книжка стане успішною і нею зацікавляться кіношники, їм доведеться йти до видавця, який забере собі половину.
Тобто передавати варто лише ті права, з якими партнер справді зможе щось зробити.
Десять хвилин на ярмарку
Зустріч на книжковому ярмарку зазвичай триває пів години. Приблизно половина часу йде на ввічливі розмови про дорогу й дітей. На саму презентацію лишається хвилин десять, і за цей час треба показати дві-три найсильніші книжки.
На таку зустріч приходять із каталогом — добіркою книжок, які агент чи видавництво пропонує іноземним колегам. Про кожну книжку в ньому є коротка довідка про автора, нагороди, попередні видання й переклади, а також стислий переказ сюжету англійською.
Ще одна обов’язкова річ — порівняння з відомими книжками. Емма пише внизу сторінки, на які світові бестселери схожа книжка. Так редактор за кілька секунд розуміє, з чим має справу.
Контракти й авторство в часи ШІ
Кожна угода стає прецедентом для наступних переговорів із тим самим видавництвом. Пункти, щодо яких зараз немає згоди, можна відкласти: вписати в договір, що сторони узгодять їх пізніше. Емма використовує це, наприклад, з аудіоправами, коли видавництво тільки створює аудіовідділ.
Автор, з яким працює Емма, юридично гарантує, що він справді є автором тексту. У часи ШІ цей пункт став ще важливішим, бо вже були резонансні випадки, коли значну частину книжки фактично написав ChatGPT.
Повний запис першої частини воркшопу дивіться на YouTube-каналі ГО «Форум видавців».
33-й Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду в межах конкурсної програми «Флагманські події», Міжнародного фонду «Відродження», канадської неурядової організації «Українсько-Єврейська Зустріч», Львівської обласної військової адміністрації та Львівської міської ради. Вхід на всі події вільний.