Під’їжджаючи до затишного родинного будиночка в Північній Кароліні, Саманта Монтґомері мріє про традиційні вечори удвох з мамою за келихом вина і переглядом детективних серіалів. Та, щойно ступивши на поріг, вона розуміє, що вже нічого не буде так, як раніше. Будинок не впізнати: замість яскравих кольорів усі стіни перефарбовані в нудні відтінки білого, замість улюблених маминих речей — усюди речі бабусі, яка померла багато років тому. У провулку весь час чатують грифи. Мама страшенно знервована й підскакує від найменшого шурхоту, але вдає, наче нічого не змінилося.
_