Вовчик, який осідлав бомбу

Анотація

Як давно ви знаходили пригоди «на свою голову»? Знайомтеся: Владик і Вовчик — нерозлийвода. Вибухова суміш їхніх характерів наче притягує до них щодня нову пригоду, тож на інтернет і гаджети часу не залишається.

Владик розсудливий, робить висновки з тих халеп, у які вони з другом втрапляють, а Вовчик – відчайдух. Він джерело ідей та рушій тих хлопчачих справ, про які ніхто не зізнається батькам, охороняючи їх спокій: то лампу сусідові розіб'ють (з доброю метою, звичайно), то балончик від лаку для волосся підірвуть, то через багаття стрибають, то в бочку з фарбою сірник кинуть, то рибу ловити без дозволу поїдуть, то собаку у бабусі поцуплять (з найкращих міркувань), то кидаються один в одного грудками землі, гуляють на будівництві, плавають у вже «нічийому» басейні за парканом… Їхні прості пригоди водночас веселі й фантастичні, бо сповнені спільних вигадок — це тільки їхня, одна на двох, особиста фантазія. Однак це чуйні, добрі і дуже славні хлопчаки, до яких переймаєшся величезною симпатією через їхню вірну дружбу та прекрасні мрії, їхнє ставлення до тварин. Так, хлопчаки організували розведення канарок і навчилися їх збувати через сусідній зоомагазин - знай собі, доглядай за птахами правильно, а ті самі плодяться. Ось тільки магазин потім закрився: у нього снаряд потрапив…

Бабах! Війна раптом прийшла у їхнє до цього безтурботне життя: «Вовчику, а якщо зараз прилетять бомби, а ми тут на клумбі валяємося?» Хлопці продовжують жити, вигадувати, звикають до нових умов з блокпостами, бомбосховищами, обстрілами і військовиками. Та що там війна! У друзів вже є план: після того як війна скінчиться, втекти на тропічний безлюдний острів. Та війна набирає обертів, і друзі свій перший «безлюдний острів» облаштовують у підвалі, посеред суцільної темряви галактичного простору, до якого треба летіти на міжзоряних кораблях не одну добу. І ось одного дня посеред двору розірвалася бомба і Вовчик зник… Владик знає: Вовчик все-таки осідлав бомбу і вже летить досліджувати інші світи, він не міг просто так зникнути. А Владик, як справжній друг, збереже цю таємницю. Вовчик друга не покине, він знайде їхній острів, і вони ще зустрінуться. Віра допомагає Владику пристосуватися до нового життя і зберегти життєрадісність.

Друга частина книжки присвячена іншій парі друзів. Родини Сані і Боді переїхали якнайдалі від війни — у різні частини країни. Та Санько подумки весь час поряд з Бодею. Він знає, як би вчинив його друг в тій чи іншій ситуації. Бодя, навіть уявний, йому допомагає. Життя триває. З'являються нові спогади. Але у своїх оптимістичних мріях Санько з Бодею обов'язково знаходять можливість хоча б тимчасової зустрічі у майбутньому, бо вони ж Друзі!..

Війна — руйнівник, але вона спонукає хлопців подорослішати, стати сильнішими, цінувати кожну мить життя, прощати, бути чуйними і пильними. А всі труднощі долаються вірою у краще і щирим дитячим сміхом.

Ці антивоєнні історії веселі, як дитинство, і гіркі, як війна, водночас.