Історія еротизму

Анотація

Жорж Батай (1897 – 1962) – французький письменник, філософ, публіцист, дослідник історії мистецтва, який випереджав свій час, його ім’я досі асоціюють з інтелектуальними провокаціями, скандалами та порнографічною естетикою. «Історія еротизму» (1951) – сміливий погляд дослідника, пророка сексуальної революції на еротичне в людській природі, трансгресію, порушення заборон, їх вплив на культуру й історію людства. «У кожному разі еротика – це екстравагантність», бажання й насолода, та водночас бажаний і неминучий сором, усвідомлення якого й відрізняє людей від тварин, а заодно є шляхом досягнення екстазу, як стверджує автор у статті «Парадокс про еротизм». 1970 року у видавництві «Ґаллімар» вийшло друком повне зібрання творів Жоржа Батая у 10 томах з передмовою історика сексуальності, філософа Мішеля Фуко, в якій він називає Батая одним з найбільших письменників XX століття. 

…Думку нав’язує нам мораль, тісно пов’язана із заборонами; і вона дозволяє сформувати себе у світі, позбавленому чуттєвості, яку вкрай обмежили заборони. Думка – асексуальна… це обмеження (…) перетворює інтелектуальний світ на відомий нам плаский, надто урегульований світ корисних і ізольованих речей, одним з правил якого є кропітка діяльність і де кожен з нас, мов у величезному механізмі, мусить триматися свого місця.

Жорж БАТАЙ [Georges Bataille]

1897-1962, французький філософ, письменник, публіцист, етнограф, мистецтвознавець.

Автор робіт: «Внутрішній досвід» (1943), «Теорія релігії» (1948), «Еротизм» (1957), «Сльози Ероса» (1961) та інших.

Народився 10 вересня 1897 року в містечку Війон (департамент Пюї-де-Дом). Після першої світової війни закінчив Історико-архівний інститут та з 1922 р. став працювати в Національній бібліотеці. Через деякий час, під впливом зустрічі з Анрі Бергсоном, почав цікавитися філософією. Першою його роботою став «Внутрішній досвід», написаний під час другої світової війни. З 1946 р редагував журнал «Критика».

Батай - один з найзагадковіших і різнобічних мислителів XX ст, - «Краща мисляча голова Франції», як відгукнувся про нього Мартін Хайдеггер.