Галактика Цукерберга: чи існує непотрібна інформація?
17 вересня у межах фокусного питання «Анкета самовизначення» 27 BookForum відбулася дискусія «Галактика Цукерберга: чи існує непотрібна інформація?» Своїми думками з цього приводу поділилися Оксана Форостина - директорка і співзасновниця видавництва «Yakaboo Publishing», Софія Андрухович - письменниця, перекладачка та публіцистка, Олеся Островська-Люта - культурна менеджерка, гендиректорка «Мистецького Арсеналу», а також Пітер Померанцев - британський журналіст, автор і телепродюсер українського походження, син письменника і диктора Ігоря Померанцева, професор Інституту глобальних питань Лондонської школи економіки.
Безперечно, «галактика Цукерберга» суттєво відрізняється від «світу Гутенберга», у якому ми жили ще кілька років тому. Способи подачі інформації та її сприйняття еволюціонували під впливом розвитку новітніх технологій, тож інформаційна дієта людства докорінно змінилася. Люди менше читають газети та дивляться телебачення, натомість — регулярно оновлюють стрічку соціальних мереж. Саме тому в розмовах інтелектуалів дедалі частіше можна почути про так звані «інформаційні бульбашки».
Цей термін описує стан інтелектуальної ізоляції, спричинений переважно дією алгоритмів персоналізованого пошуку. Як наслідок, користувачі, фактично, не мають доступу до інформації, яка не відповідає їхнім точкам зору, уявно ізолюючись у власних культурних або ідеологічних бульбашках. Ми не бачимо світ у тій повноті, у якій могли сприймати його у минулі епохи.
Пітер Померанцев переконаний, що у сучасному світі змінилися формули та аксіоми, які ми використовуємо для опису того, що вважаємо демократичним інформаційним простором. Метафора «ринку ідей», за якого найякісніша інформація домінує над інформаційним шумом та дезінформацією, уже нежиттєздатна у вік, коли можна створити стільки інформаційного бруду в одну мить. Політичні режими уже не можуть придушувати свободу слова шляхом цензури, але вони використовують цілі онлайн-армії, щоб викривлювати наше сприйняття. І від цього досі немає ні правового, ні філософського захисту.
На думку Олесі Островської-Лютої, сьогодні більш влучною є метафора навіть не давньогрецької агори, а рибного ринку: тут люди завзято сперечаються, а перевагу отримає той, хто найбільш дошкульний, а не той, хто глибше проінформований і краще знає предмет.
Софія Андрухович звертає увагу на ще один аспект питання: «Ми звикли думати про слова як про найточніший спосіб самовисловлення, формулювання своєї думки, але слова можуть бути і найкращим способом маніпуляції та завуальовуванняки. Нам бракує того, що ми не бачимо обличчя людини, яка якапише текст, її очей, не чуємо інтонації. Водночас, сприйняття тексту підживлюється фантазією, тому будь-який текст може бути потрактований нескінченною кількістю варіацій».
Ще одна цікава метафора, що була озвучена під час розмови, – метафора бібліотеки Борхеса, яка веде людину ув далекі шляхи та тапростори. Сьогодні ж інтернет-версія бібліотек Борхеса просто-таки завалюється на читача, розчавлює його, і, придушений однією полицею, він змушений перечитувати ту саму історію знову і знову. У такій ситуації людина відчуває справжню інформаційну клаустрофобію.
Уникнути цього можна, «зірвавши лаштунки» Інтернету, щоб бачити, як усе працює. Пітер Померанцев додає: «Хоч сьогодні ми маємо більше інформації, ніж будь-коли раніше, ми розуміємо все менше про те, як формується інформаційне середовище. Це парадокс: більше інформації, більше вмісту, але менше інформації про те, де це зібрано і як відредаговано».
Не дивно, що за таких умов книжки залишаються вакциною та протиотрутою від постійного тиску та емоційного розхитування. Ця ідея не є утопічною – її підтверджують численні наукові дослідження.
Наприклад, поети та пропагандисти творять у схожому середовищі: і ті, і інші працюють із нашим сприйняттям реальності. Але у той час, як пропаганда замикає людей у певному світогляді, поети намагаються переосмислити світ і себе побачити інакше. Література, зокрема поезія, має здатність вивільняти нас, виганяти із замкнених коконів, звільняти мислення. У загальному ж, люди, які читають, здатні опиратися пропаганді та насадженню ідей, адже вони спроможні уявити інше суспільство, інші правила, можуть відмінно мислити та краще аналізувати інформацію.
Отож, як вдало підсумувала модераторка дискусії Оксана Форостина, навіть у галактиці Цукерберга все ще залишається почесне місце для книжок!
Дивіться подію онлайн:
27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.
Авторка тексту: Олена Вол