Ірина Миронова. Кожен із нас може докластися до того, щоб найпесимістичніші прогнози справдились лише на сторінках кліматичної фантастики

Ірина Миронова. Кожен із нас може докластися до того, щоб найпесимістичніші прогнози справдились лише на сторінках кліматичної фантастики

Хто і як сьогодні пише про зміни клімату та сміттєвий слід, який ми залишаємо? Чим нам може допомогти кліматична фантастику і чому її немає на українських поличках? Як вже вплинула пандемія на довкілля та яких зусиль ми можемо докласти, аби зменшити зменшити цей вплив? Про ці та інші питання ми поговорили з кураторкою кластеру «Екологія» 27 BookForum’у, екологинею, головою ГО «Zero waste Lviv» Іриною Мироновою. 

Про цьогорічний BookForum та кліматичну фантастику як гарячий напрям літератури, який нам потрібен

Кластер «Екологія» вже не вперше буде проходити в межах BookForum’у, і цього року ми будемо говорити про світ довкола нас та зміни, які в ньому відбуваються. Зміни клімату, пандемію та її вплив для довкілля, і як ми можемо його мінімізувати. Звичайно, говоритимемо і про літературу, зокрема, кліматичну фантастику, яка допомагає нам уявити світ, в якому ми можемо опинитись. 

Одна з дискусій, на яку я дуже чекаю, буде присвячена темі зміни клімату, яка вже давно стоїть на порядку денному в світі, втім її обговорення не завжди доходить до якихось адекватних рішень та дій, які б відповідали масштабам проблеми. З одного боку вже досягнута більш, ніж згода, між навіть найконсервативнішими науковцями про зміни клімату на планеті внаслідок діяльності людини. Але чи справді суспільство вірить у свою причетність до цих змін? Про це ми будемо говорити з письменниками та журналістами, які пишуть про зміни клімату. Чи легко про це писати і чи достатньо інформації? Чи дійсно людям цікава ця тема і чи вірять вони в це?

Коли нас засипають фактами і кажуть, що все буде погано, буде повна катастрофа, наш мозок каже: «Окей, це буде коли, через 30 років? Ще треба дожити».

Наука запевняє нас, що зміни клімату реальні. Журналісти кажуть, що хоч і пишеться багато, але все це якось не спрацьовує. А якщо спробувати зазирнути у це питання зі сторони фантастики? Львів — місто, де народився Станіслав Лем і на тлі цього ми хочемо поговорити про те, як наукова фантастика впливає на світ. Подивитись на те, що відбувалось 100 років тому, про що говорили фантасти тоді і як це вплинуло на світ, в якому ми живемо сьогодні. Дуже сподіваємось, що буде можливість запросити до діалогу когось з авторів кліматичної фантастики. Цей напрям в Україні ще зовсім не представлений, у нас поки немає авторів, які звертаються до цієї тематики, тим часом у світі вона набирає оберти і стає дедалі популярнішою. 

Коли ми можемо дивитися онлайн на запуски ракет і спілкуватися з космонавтами, які перебувають на орбіті, космічний напрям наукової фантастики мало залишає нам простору для фантазії. Якщо дивитися на світ прогнозів і те, як різні процеси можуть підсилювати дослідження й думки, кліматична наука сьогодні дуже потребує цього уявного осмислення, і кліматична фантастика, CliFi (примітка climate fiction) стає таким гарячим літературним жанром. Чи є запит від держави на подібний тип літератури? Наприклад, як певна просвітницька діяльність Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів. Чи є можливість сприяти, допомагати, шукати авторів? Де шукати авторам наукових консультацій? Адже чим краще наукове підґрунтя в фантастичній книжці, тим вона смачніша і цікавіша до прочитання. І знову ж таки чи є у цієї літератури потенціал змінити світ у якому ми живемо?    

Добровільно ми ніколи не приділяємо стільки часу розмірковуванням про те, яким буде світ. В той час, як фантастика в той чи інший спосіб переносить нас в нього, акцентуючи увагу на цікавих сюжетах, і одночасно показуючи світ, в якому ми можемо опинитись. Складний, непростий і зовсім інакший.

Очевидно, що така література дозволяє нам уявити. Вона штовхає уявляти інакший світ, ніж той, у якому ми живемо зараз. Зазвичай, у кліматичній фантастиці зміни клімату не є головним героєм, це завжди фон. Книга, з якої почалось моє знайомство з кліматичною фантастикою «Вуглецевий щоденник» (примітка Saci Lloyd’s «The Carbon Diaries 2015»). У ній розповідається про життя дівчинки-підлітка, у якої непроста сімейна ситуація, і вона намагається себе в ній знайти. Усе це все відбувається на тлі певних рішень уряду, які пов’язані з впровадженням регулятивних заходів з протидії зміні клімату. Власне така фоновість цієї теми не закриває наш мозок до сприйняття теми. Бо коли нас засипають фактами і кажуть, що все буде погано, буде повна катастрофа, наш мозок каже: «Окей, це буде коли, через 30 років? Ще треба дожити»

Добровільно ми ніколи не приділяємо стільки часу розмірковуванням про те, яким буде світ, в той час як фантастика в той чи інший спосіб переносить нас в нього, акцентуючи увагу на цікавих сюжетах і одночасно показуючи світ, в якому ми можемо опинитись. Складний, непростий і зовсім інакший. Враховуючи, скільки часу ми приділяємо читанню книги, стільки часу ми приділяємо і осмисленню цього фону. В інших обставинах цей час зводиться до гортання стрічки новин. 

Чим краща наукова фантастика, тим менше там наукових маніпуляцій. Добрі наукові фантасти ті, хто здатні збагнути науку, а добрі науковці ті, хто не підтасовують науку своїми уявленнями чи гіпотезою. Важлива риса науковця неупереджене ставлення до результатів досліджень, які він отримав, навіть якщо першочергова гіпотеза була неправдивою. 

В межах дискусій особливо хочеться поговорити про появу цієї літератури в Україні, сподіваюсь, що видавці і перекладачі зацікавляться нею, адже спектр тут дуже великий. Є і підліткова література, і утопії/антиутопії. Одна з тем, яка гостро зачіпається у подібних книгах, це втрата біорізноманіття, на якому тримається екосистема. Яскраво постає це питання, наприклад, у романі Майї Лунде «Історія бджіл», це книга з популярної трилогії, яка перекладена багатьма мовами, де ми бачимо зображення світу з втраченим біорізноманіттям. 

Література & екологія: про важливі видання на українських поличках

Важливо піднімати глобальні та складні теми крізь призму літератури, слова. За останні роки в Україні з’явилось чимало нон-фікшн видань, зокрема «Шосте вимирання» Елізабет Колберт, яке найбільш варте згадування. Приємно, що книжку кілька разів перевидавали, і попит на читання такої літератури є. Це дає шанс, що і фантастику ймовірно будуть читати. 

Не можна не згадати про книгу «Дім 0 відходів» Беа Джонсон, яка два роки поспіль мала особливі події на Форумі, та вийшла вже третім накладом. Поява цієї книги на вітчизняних поличках почалася з того, що київські еко-активістки захотіли запросити Джонсон під час її європейського турне приїхати в Україну, і подумали: а чому б до цього часу не видати книжку? Тоді Тетяна Євлоєва її переклала і почались пошуки видавця, що було досить не просто. Втім на сьогодні це одна з найбільш продаваних книг видавництва «Рідна мова», вже вийшов третій наклад, доповнений і відредагований, і видання до сьогодні має попит. 

На сміття речі завжди встигнуть потрапити, спробуйте це змінити.

Останніми роками ми всі можемо помітити, як паралельно набирають оберти видання про мінімалізм, свідоме споживання, книги Марі Кондо про зменшення залежності від речей і потреби їх накопичувати, адже це певною мірою дружній до природи підхід та власне «дружня» література. Де заклик «викинь мотлох з життя» є більш усвідомленим, він означає, що не треба просто нести речі на смітник, а варто знайти їм друге життя. На сміття речі завжди встигнуть потрапити, спробуйте це змінити. 

Аби не виснажити планету: зусилля, які ми можемо докласти під час пандемії, аби зменшити сміттєвий слід

Ще одна з подій кластеру буде присвячена темі зменшення відходів і наскільки легко притримуватись цієї стратегії в умовах пандемії: «Сміттєвий слід Covid-19». Ми будемо не просто спілкуватись про вплив пандемії на сортування відходів, спираючись на дослідження, а й говорити про нові рішення, які можуть його зменшити. 

Те що ми сьогодні бачимо ілюстрація того, що коли постає сильніша проблема, яка стосується безпосередньо здоров’я людини і вимагає від нас швидкої реакції, зовсім не проводяться дослідження, які ставитимуть питання: а як все це може вплинути на довкілля? Це одна з засадничих проблем, адже ніхто не знищує довкілля навмисно. Ніхто не купує автомобіль, щоб засмічувати атмосферне повітря, ніхто не літає літаком, щоб знищувати клімат, ніхто не купує пакети, щоб десь там їх з’їла черепашка. Ми робимо ці речі з зовсім інших причин. Ми хочемо подорожувати, ми хочемо зайти в супермакет, не навантажуючи себе купую питань, а де, що, як і куди запакувати. Гонитва за задоволенням наших потреб сьогодні масштабувалась, адже подібні потреби є не в однієї людини, а нас вже більше 7 млрд і ми невпинно наближаємось до 8 млрд. 

Ніхто не знищує довкілля навмисно. Ніхто не купує автомобіль, щоб засмічувати атмосферне повітря, ніхто не літає літаком, щоб знищувати клімат, ніхто не купує пакети, щоб десь там їх з’їла черепашка.

Це не 7 млрд, які хочуть знищити планету, це 7 млрд, які хочуть жити нормальним життям, комфортним, і щораз кращим, але в результаті ми виснажуємо планету і важливо віднаходити нові способи її збереження, адже наша планета не є невичерпною. Пандемія дозволила нам чітко побачити цей механізм: ми приймаємо рішення, але зовсім не думаємо над тим, як вони впливають на довкілля. Сьогодні в Україні на 30% збільшились побутові відходи, але чимало дій, які це спричинили, насправді не допомагають нам вберегтися від пандемії. Тож тепер нам треба шукати шляхи розв’язання і говорити про це. 

Як не стати смітюхами від народження і чи можуть книги в цьому допомогти

Один із дискусій кластеру буде більш нішевою та побутовую, стосуватиметьсяся проблеми, яка турбує усіх батьків фактично з перших днів народження дитини: «Смітюхи від народження: коли нас переконали, що ходити під себе природно і зручно». Говоритимемо про носіння підгузків, які є невід’ємною частиною життя немовлят і дітей, і яким чином писане слово може докластись до цієї ситуації. Що ми можемо зробити в нашому щоденному житті, взявши хоча би один предмет і спробувати мінімізувати його використання? Серед спікерів у нас будуть відомі матусі, авторки книжок для батьків, які провели чимало досліджень, спілкувалась з фахівцями, лікарями та біологами, і експериментували з власними дітьми. Адже колись вони зрозуміли, що хтось колись сказав не зовсім правду і нам насправді може бути потрібно набагато менше підгузків, а також вони можуть бути багаторазового використання. 

Чому важливо говорити про екологію в літературному контексті

Важливо говорити в межах літератури про проблеми стану довкілля, обговорювати їх з авторами та письменниками, і, можливо, тоді ми побачимо на нашому ринку нові та потрібні видання. Тема екологічних проблем у нас не розкрита. Якщо загалом у фантастиці ми вже маємо трохи надбання, то наукової, а зокрема кліматичної, дуже і дуже мало. Цей рік настільки багатий на пожежі, пилові бурі, потопи, тропічні дощі, і  для світу літератури це дуже цікава картинка, насичене тло для сюжетів. До того ж ми маємо достатньо обізнаних науковців, які можуть авторів у цьому проконсультувати.

Люди, які читають, — це люди, які більше і думають, і є великий шанс, що ці роздуми призведуть до подальших дій і формування запиту на інше життя, інше середовище, як в наших містах, так і в країні та світі.

Дискусії та розмови під час Форуму дозволяють нам наблизитись до природи і до більш дружнього до неї способу життя, про який зараз йде все більше розмов. Чимало досліджень показують на запит від молодого покоління до подібної літератури та знань про більш екологічний спосіб життя. Літературу ці теми не оминуть і навпаки, вони можуть певним чином слугувати популяризації читання. Як будь-яка книжкова проблематика, як будь-який сегмент інших товарів, які ми споживаємо, для всього є свій покупець.

Література є дуже мультифункціональною і в питаннях екології зокрема. Якщо ми її зведемо до якоїсь однієї функції, вона перестане бути цікавою. Суть цієї літератури змусити нас подивитися на ці питання під іншим кутом, спробувати осмислити те, що ми читаємо. Люди, які читають, це люди, які більше і думають, і є великий шанс, що ці роздуми призведуть до подальших дій і формування запиту на інше життя, інше середовище, як в наших містах, так і в країні та світі. 

Кожен із нас у своєму щоденному житті, у побуті може докластися до того, щоб найпесимістичніші прогнози науковців справдились лише на сторінках кліматичної фантастики.

Попри таку глобальність та загрозу змін, які відбуваються, кожен із нас у своєму щоденному житті, побуті може докластися до того, щоб найпесимістичніші прогнози науковців справдились лише на сторінках кліматичної фантастики. Не хочеться залишити аудиторію з якимось глобальним безсиллям, а навпаки надихнути, що кожен з нас, хто бере участь у цьому переписі населення знайде свої дії і час, аби переосмислити поведінку і максимально зменшити вплив на довкілля, а навзаєм отримати від нього більше. Радості існування в першу чергу. Є таке поняття в темі довкілля, як «екзистенційна вартість» для мене щось цінне тільки тому, що воно існує. Нехай я ніколи не побачу білих медведів в тій Антарктиці, але мені важливо, щоб вони там жили, а льодовики навколо не розтанули на моїх очах. Для цього я готова щось робити тут і зараз, у своєму домі, кожен раз, коли ходжу до супермаркету.

Книги для кращого розуміння кластеру «Екологія» від Ірини Миронової

Вже названі:

«Дім — нуль відходів», Беа Джонсон;  

«Викинь мотлох із життя! Мистецтво прибирання, яке змінить вас назавжди», Марі Кондо;

«The History of Bees», Maja Lunde;

«Шосте вимирання», Елізабет Колберт;

а також:

«Cradle to Cradle: Remaking the Way We Make Things», Вільям Макдоноу книга вийшла у 2007 році, але досі залишається актуальною і пояснює підхід до циркулярної економіки. Про життєвий цикл продуктів і виробництва, чому важливо, аби те, що ми виробляємо, служило нам якомога довше, а наприкінці життя могло знову стати чимось корисним, а не сміттям.

27 Львівський міжнародний BookForum відбудеться за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.