Очі з чорного дзеркала

Анотація

У цих історіях зринають примари, істоти з потойбіччя і потворні прояви людської натури. Вони постають у подобі найріднішої людини, привидом маленької дівчинки, яка стискає в крихітних долоньках єдине, що їй належало за життя, — порцелянову ляльку; демоном, що вселився в коханого, чи розбудженим у геловінську ніч монстром…

Усі, на кого таке звалилося, змушені пройти через випробування й збагнути, що страхи та уособлення зла не приходять просто так і не щезають самі по собі. З ними треба боротися, перемагаючи зло і у власній натурі.

Такі історії не завжди закінчуються добре. Де в них правда і що вони означають — вирішувати кожному.