Подано досвід неупередженої біографії найвідомішого українського драматурга радянської доби Олександра Євдокимовича Корнійчука (1905–1972), найодіознішої постаті української культури і театрального істеблішменту ХХ століття. Отримавши всі можливі відзнаки, Корнійчук сприймався людьми, звиклими думати над тим, де вони перебувають, як той, хто у сценічному втіленні уособлював негатив радянської ідеології з її візантійщиною та приховану антилюдяність соціалістичного експерименту.
Пропоновано спробу спростувати звичну оптику погляду на Корнійчука як суто негативну; на основі вивчення деталей його біографії показано, як у 1920–1930-і селюк з Христинівки стає містянином, дотепний — саркастичним, відвертий — лукавим; у 1930–1950-і містянин перетворюється на державця (який 1944 року навіть намагається обстоювати незалежне місце держави УРСР у світі), саркастичний стає сатиричним, лукавий — уїдливим; у 1950-і — на початку 1970-х державець стає байдужцем, сатиричний — поблажливим, уїдливий — мудрим.
Показано: якщо розумна людина, зважуючи на терезах долі можливі життєві ризики радянського побутування, прагнула лишатися собою, була державно обласканою, перебувала на соціальній видноті, реалізовувалася і мала можливість будь-коли виїздити за кордон, — вона мусила поводитися достоту, як це витончено робив Корнійчук. Ідеться про масштабний кресленик моделі конформної соціальної поведінки талановитої людини за умов недемократичного існування.
Publishing humanitarian classics on philosophy, history, political science, culture studies, etc. by foreign and native authors, humanitarian periodical «Duh i litera».