Як змінюється журналістика та інформація: 14 думок з дискусії

У межах  27 BookForum головний редактор «Українського тижня» Дмитро Крапивенко та журналіст Юрій Макаров говорили про ілюзію та реальність інформаційних вибухів і постправди. Ми записали для вас кілька думок із дискусії.

• «Важливо, щоб споживач розумів, що він не може покладатися на будь-якого посередника, а лише на тих, кому дійсно довіряє. Cам акт цієї довіри, акт вручення цих довірчих грамот є серйозним кроком для будь-якої відповідальної людини», – Юрій Макаров. 
• «Ми всі потребуємо, передусім, цілісності, переконливості, зрозумілості. Можливо, інколи занадто багато зрозумілості», – Юрій Макаров. 
• «Я би покладався саме на видання з історією. Видання, де є сукупність людей, у яких своє інерція: вони поділяють цінності одне одного, керуються не кодифікованою, але редакційною політикою, уявленнями того, що добре, що погано, про що можна говорити, а де краще не зашкодити. Додаткова колективна відповідальність бренду має значення», – Юрій Макаров. 
• «Поняття «newspaper» відходить, бо на папері новини публікувати зараз дорого і немає сенсу. Натомість – з'являється «viewespaper» – папір, який несе певні погляди», – Дмитро Крапивенко. 
• «Ми можемо думати, що інформаційна журналістика автоматично розділяє позицію автора чи редакції і зміст самої новини. Так не буває: будь-яка фільтрація новинної стрічки містить в собі суб'єктивне начало», – Юрій Макаров. 
• «Я дуже мало знаю на Заході людей, які б читали декілька газет. Якщо у газеті, яку я передплачую, не надруковано певну новину чи не висвітлено певну тему, означає, що люди, яким я [передплатник] делегую професійну здатність працювати з інформацією, вирішили, що ось ця інформація мені не потрібна», – Юрій Макаров. 
• «Одна з ознак совка – не здатність поважати. Тут якщо вже поважати, то аж до поклоніння. А от поважати на рівні особистість, думку, позицію – у нас такого немає», – Юрій Макаров. 
• «Ми живемо в час, коли авторитети завзято руйнуються. Їх існування викликає іронічну посмішку: мовляв, які авторитети у наш час», – Дмитро Крапивенко. 
• «Якщо є якась оригінальна думка, то вона може бути написана навіть на паркані – її помітять . І тоді вона може прийти і в Tik Tok, в друкований журнал чи телебаченння. Важливе творення сенсів, а не захоплення усіх можливих носіїв», – Дмитро Крапивенко. 
• «Хотілося б розраховувати на те, що істина сама собі проб'є дорогу. Все ж ми є свідками того, як довго, подекуди, правда проходить шлях до визнання», – Юрій Макаров. 
• «Якщо людина свої пізнання про ГУЛАГ підкріплює лише фільмом Юрія Дудя і не йде далі українську літературу, якщо людина прочитала про АУШВІЦ лише комікс – це катастрофа», – Дмитро Крапивенко. 
• «Єдина цензура, якої сьогодні потрібно боятися, – цензура власних лінощів», – Юрій Макаров. 
• «Вікіпедія російською – це теж знаряддя боротьби», – Дмитро Крапивенко. 

Дивіться подію онлайн:

27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Авторка: Лаущенко Олена