Інклюзивна література як спосіб комунікації та шлях до себе
19 вересня в межах 27 BookForum відбулася онлайн-зустріч із координаторкою фестивалю «Книжковий арсенал» Юлією Козловець та головою громадської організації «Бачити серцем» Олесею Яскевич. Говорили про інклюзивну літературу, про книги як спосіб самопізнання та про дітей загалом.
Діалог розпочався з обговорення ролі книги в інклюзії. Щодо цього Олеся зазначає: «Книжка відіграє найголовнішу роль в інклюзії саме при висвітленні цього питання. Саме через книжку, через історію, через героя, через зміст можна донести інколи дуже складні речі, про які часто дорослі не готові говорити… Діти коли читають, вони відчувають, що це щось інше, але що це не страшно. Ми, дорослі, дуже часто це все ускладнюємо…»
Далі Юлія запитала про ідею організації «Бачити серцем» та місце книги у ній. «Опираючись на наші проєкти, ми з самого початку говорили, що ми не працюємо тільки з дітьми з інвалідністю і тільки з сім’ями з інвалідністю… Ми відразу казали, що ми залучаємо всі сім’ї, всіх дітей і об’єднуємо їх навколо якоїсь мети», – розповідає Олеся і додає, що перші проєкти організації оберталися навколо книги. Це були спільні читання, обговорення, створення власних історій для дітей з інвалідністю та для дітей без інвалідності. Завдяки спільній праці, спільній творчості діти змогли набагато швидше й легше налагодити комунікацію між собою, ніж дорослі. Також Юлія додала, що книга – поводир у світ іншої людини, місточок для спілкування. Хоч на сьогодні книги з інклюзивною тематикою – не рідкість, ще якихось п’ять-шість років тому ситуація була набагато гіршою.
«На той час, майже вся література, яка була в нас в Україні, і українська в тому числі, тему інвалідності розглядала через призму жалю, скорботи, болю, жертовності. Іншого просто не могло бути. Нам же хотілося розвернути цей фокус з інвалідності на людину», – ділиться спогадами Олеся й додає, що на сьогодні змінилося дуже багато. Насамперед змінилися молоді люди, підлітки, які здатні сприйняти інакшість без будь-якої ворожості та упереджень. З цього приводу Олеся розповідає про літній табір «Космотабір» для різних дітей «…з інвалідністю, без інвалідності, для дітей, позбавлених батьківських прав, дітей-переселенців…». І одного разу в організаторів виникла думка запросити до табору волонтерами не лише дорослих, а й дітей-підлітків. На перший погляд, ідея здавалася не дуже успішною. «Але яким було наше здивування, коли ми почали отримувати анкети від дітей-підлітків, починаючи з 10 і до 16 років. У якийсь момент я подивилася, що в нас заявок від підлітків більше, ніж від дорослих», – ділиться Олеся. Сучасне покоління дітей більш відкрите до спілкування, і на перше місце воно ставить бажання зрозуміти іншого.
Потім розмова зачепила тему того, яких усе ж таки книжок зараз не вистачає. Олеся зазначила: «Мені у свій час дуже не вистачало книжок для Матвія, коли він був маленький. Саме класних книжок, які всі діти можуть подивитись, відчути… Я ці книжки робила сама. На щастя, зараз такі книжки вже почали з’являтися, але, знову ж-таки, їх мало». Загалом обидві спікерки погодилися, що хочеться, аби книгу могли читати абсолютно різні діти. Щоб книжка сприймалася як транслювання сенсів, емоцій, думок і була доступною всім. Важливо враховувати, через які канали сприйняття дитина може розкодовувати книжкові повідомлення.
Насамкінець спікерки обговорили проблему відсутності чіткої загальнодержавної стратегії в питанні інклюзії, адже на сьогодні існує багато можливостей, бажань та ідей видавати відповідні книги, реалізовувати проєкти, створювати умови для навчання дітей з інвалідністю. Не вистачає тільки певної системності, плану дій. Проте це не привід сидіти, склавши руки, а певна мотивація рухатися вперед!
Дивіться подію онлайн:
27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.
Авторка матеріалу: Тетяна Марценюк