«Homo sacer. Суверенна влада й голе життя»: обговорення та критика

У межах 27 BookForum відбулась дискусія про вихід у перекладі українською мовою книги Джорджо Аґамбена «Homo sacer. Суверенна влада й голе життя» (1995). У обговоренні основних теоретичних засад та міркувань автора, взяли участь Тарас Лютий, Олександр Комаров, Ганна Гриценко, Іван Іващенко, Олег Хома та В’ячеслав Циба. 

Основними питаннями, висвітленими за час дискусії, стали: проблематика та роз’яснення понять використаних у роботі, обговорення того, чим є «la nuda vita», або оголене життя, явище беніції. Крім того, було продемонстровано до певної міри критичний погляд на працю Дж. Аґамбена.

Трактування основних теоретичних понять Іваном Іващенком 

Тож, «la nuda vita», або оголене життя, – це термін Вальтера Беньяміна, що в його розумінні означає «життя саме по собі», у той час як у Дж. Аґабена «голе життя» має дещо інше значення. Цитуючи Івана Іващенка: «Воно виникає внаслідок рішення суверена зробити виняток з чинних правових норм. Це і не фізіологічне життя, і не життя в межах якогось політичного порядку. Навпаки – воно виникає внаслідок вилучення громадянина з цього простору. А статус вилученого полягає в тому, що право на нього не поширюється». 

Далі мова йде про баніцію, що є механізмом суверена, за допомогою якого голе життя виникає. Як наслідок здійснюваної баніції, утворюється певний географічний простір, що є вмістилищем «голого життя». Цим простором є концентраційний табір. 

Що таке стан винятку? «Стан винятку – це рішення суверена створити таку ситуацію в якій право тимчасово не буде чинним».

 Загалом у своїй праці Джорджо Аґамбен значною мірою намагається вказати на передумови виникнення концентраційних таборів.

 В’ячеслав Циба про те, ким є суверен у Дж. Аґамбена?

«Суверен – це такий мутант, який то буває індивідуальним, то колективним, то знеособленим. А потім знову, зважаючи на те, в якій ситуації відбувається залучення через вилучення, він проявляє себе». Хоча, як додає В’ячеслав, питання про те, чи є первинний суверен у концепції Аґамбена, варте подальших розмірковувань.

Тарас Лютий додав пояснення феномену «la nuda vita» 

Він пояснив «голе життя» як ситуацію, коли тобі нема куди подітися, коли рішення про перетворення тебе на пил на дорозі, воно, з одного боку, легітимізується правовими засадами, а з іншого боку – немає того, хто ухвалює це рішення. Останню ситуацію Тарас Лютий трактував через появу тут Великого Іншого у розумінні Лакана та Жижека.

Критичні зауваження від Ганни Гриценко та Олега Хоми

Ганна Гриценко, перш за все, наголосила на важливості проведення дослідження та подальшого теоретичного осмислення фашизму. З приводу критики, вона звернулася до відсутності розрізнення специфіки тоталітарності у різних режимах (наприклад, порівняння сталінського та гітлерівського режимів), а також вказала на необхідність подальшого розмежування понять концентраційного табору та табору смерті, чого не було зроблено в обговорюваній праці. 

Олег Хома мав більше критичних зауважень, і загалом, за його словами «робота не справила ніякого враження». Визнаючи наявність слушних ідей, вміщених Дж. Аґамбеном у свою книгу, головним «курйозом» Олег Хома називає основний висновок праці. Останній полягає у тому, що «ми всі живемо у просторі політичного концтабору».

Отож, підсумувати дискусії варто словами її учасників. Олександр Комаров каже, що «книга Аґамбена є важливою інтелектуальною подією в українському житті, хоча там і  багато фактологічних огріхів», В’ячеслав Циба говорить про те, що «головною тезою роботи Аґамбена можна вважати те, що «політичне завжди є для західної традиції біополітичним». 

Дивіться подію онлайн:

27 Львівський міжнародний BookForum відбувається за підтримки Українського культурного фонду та Львівської міської ради, у партнерстві з Fedoriv Group. Зміст матеріалу є виключною відповідальністю організаторів і не відображає позицію УКФ.

Авторка матеріалу: Ірина Хомко