Будьте дужі! – твір-переможець конкурсу “Моя книжкова полиця”

Ведучим вечора став Володимир Бєглов. Урочистість розпочалася з офіційної частини – вручення дипломів та сертифікатів на придбання книг переможцям конкурсу ‘’Моя книжкова полиця’’. Подарунком для присутніх став прекрасний виступ Тараса Петриненка і Тетяни Горобець, пісні яких були гаряче зустрінуті глядачами, які стоячи підспівували улюбленим артистам.   Автор: Василь ЛЕВЧИЧ, 73 роки м. Ізяслав Хмельницька обл.

“Будьте дужі!”  

Те, що я знаю – крапля, а те, чого не знаю – океан.  І. Ньютон Цього літа моя бібліотека поповнилася унікальною книгою «Майдан. Революція гідності. 2013-2014»*. Це подарункове видання розміром 31х31х5 см. у художньо оформленій картонній коробці і футлярі. Фотоальбом складається з трьох блоків: т.1. Народ - єдине джерело влади в Україні; в томі відображені початок і хронологія головних подій Революції гідності; т. 2. Україна понад усе! – про події під час боротьби на Майдані; т. 3. Герої не вмирають! – про увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.  Ця книга, як мені здається, - справжній шедевр поліграфічного мистецтва. Всі три томи згруповані під загальною оправою, подібно до дитячої книжки-розкладки (в розгорнутому стані довжина книги аж 128 сантиметрів!), і разом з тим кожен том має свою окрему тверду палітурку та логічно розкриває свою підтему в триєдиній темі. Кілька слів про історію придбання цієї книги. Проживши у Львові більше 50 років, зараз я мешкаю в Хмельницькій області, але не пориваю зв’язків із містом над Полтвою і дотепер: там живуть мої родичі, друзі, колеги. Якось у червні цього року, переглядаючи по інтернету львівські новини, натрапив на запитання краєзнавчого конкурсу «Таємниці Львова» - його проводить «Львівська газета» за ідеєю братів Радковців. А 10 липня, як переможець червневого туру цього конкурсу, в будинку №40а по вул. Коперника (ЛОО «Українське товариство охорони пам’яток історії та культури») я отримав цю книгу.** Про таку цінну нагороду навіть не мріяв, тому був дуже вдячний організаторам, задоволений і втішений. Настільки розкішного видання у моїй бібліотеці ще не було і малоймовірно, що буде колись у майбутньому. Переглянувши  фотоальбом, я начебто побував у вирі подій Майдану. Кілька моїх молодших друзів і приятелів, - Петро Кокор, Богдан Кисилевич, Микола Борищак, Віталій Жуковський, Микола Овчинніков, - дивлячись на фото ( незалежно один від одного) - говорили, що і вони тоді були там, показували місця свого перебування на «Схемі подій Революції гідності» (листопад 2013 – лютий 2014 рр.), що розміщена в 2-у томі на с. 6-7. Фотолітопис, крім фотографій, має достатньо детальну довідкову інформацію. Тому ця книга є одним із важливих документів для вивчення сучасними і майбутніми дослідниками буремних подій Революції гідності. Деякі фотографії супроводжуються цитатами з поезій відомих українських поетів. Але серед них, на жаль, немає жодного слова від Ліни Костенко. Як на мене, найповніше відповідала б ідеї цього видання така її думка: «Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо». Адже тільки завдяки патріотизму та солідарності громадян України були відстояні права і свободи людини, захищені ідеали демократії, визначене європейське майбутнє нашої країни. Крім київського свої Майдани утворилися у всіх областях України. Люди ставили запитання і вимоги до центральної і місцевої влади. А коли люди починають задавати такі питання, вони вже не просто пливуть за течією, вони намагаються проникнути в суть процесів, змінити їх у відповідності зі своїми ідеями. На майданах було багато молодих людей, народжених уже в часи незалежної України. На початку 18-го століття у Франції набув величезної популярності памфлет маловідомого тепер поета Ле-Бренна «Я бачив». Автор цього твору жалкував, що йому лише 20 років, а він уже бачив усі можливі зловживання можновладців. Щось подібне було в 2013-2014 рр. і в настроях української молоді. Тому вона стала ініціатором і провідником активних протестів на Майдані. Майдан не створив чітко окреслених вимог до нової влади, конкретних орієнтирів розвитку країни на близьке і далеке майбутнє,- як тепер кажуть,- дорожньої карти розвитку держави. Майдан не створив якогось, нехай і неконституційного на той час, постійно діючого Комітету чи якогось іншого органу з представників простого народу, який би виробив генеральну лінію швидких і радикальних перетворень та контролював би їх неухильне виконання. Тому український олігархат, прийшовши до влади після Майдану, почав виконувати проголошені народом вимоги до державних органів у дещо деформованому вигляді, дуже повільно, в неповному обсязі та ще і в своїх корисливих цілях. Звичайно, представники сьогоднішньої влади теж були на Майдані, навіть очолили його. А тисячі і тисячі людей тоді складали просто пасивну більшість, інертно та слухняно чекали розпоряджень очільників про те, що робити далі, вони не висували лідерів зі своєї гущі та не чітко формулювали свої ідеї. Саме тому ми тепер «маємо те, що маємо». Та не зважаючи ні на що, Революція гідності залишила глибокий і незабутній слід у новітній історії України. Її ідеали змінюють нашу дійсність і наше світосприйняття. Процеси, початі Майданом, не завершені. Український народ має великі надії на те, що після виборів Президента та нового парламенту в 2019 році ідеали Майдану будуть швидко і повністю втілені у наше життя. Такі думки виникли у мене у зв’язку з появою найімпозантнішої у моїй бібліотеці книги «Майдан. Революція гідності. 2013-2014». Ще не всі мої знайомі мали змогу її подивитися. Тому не зараз, але дещо пізніше я думаю передати фотоальбом до бібліотеки в школу, де навчається моя онучка. Там ця книга буде більше затребуваною, ніж у мене вдома. ……………………………… * Майдан. Революція гідності. 2013-2014. У 3-х томах. Голова ред. ради С. Кубів. – Київ: Видавничий Дім Ін Юре, 2015.** Див. сайт: Львівська газета.Таємниці Львова: Відбулося нагородження переможців червня. // 11 липня 2018 р.