Де були та про що говорили «топові» люди Форуму видавців

Де були та про що говорили «топові» люди Форуму видавців
Класно відпочити, поспілкуватися із відомими людьми, посмакувати фантастичними делікатесами та випити найсмачніших коктейлів? Вам сюди. 16 вересня у «Lem Station» відбулася закрита вечірка від «Кумпеля». Індійська поетеса Рошель Поткер розповіла про враження від України та Форуму видавців: «За два дні мого перебування тут, я побачила дуже багато красивого. Красиве все — і місто, і вулиці, і люди, і архітектура. Усе настільки надзвичайне, що я навіть прикриваю обличчя окулярами:) В Індії всі хочуть відвідати Європу, та забувають про цю чарівну або, як мої друзі коментують у Фейсбуці, магічну країну. У зв'язку із ситуацією на території держави я була трохи налякана, навіть знайомі говорили: «Куди ти їдеш?». Але, якщо чесно, зараз ніде не можна відчувати себе захищеною. Впевнена, що ви б не проводили Форум, якби не знали, що всі учасники будуть у безпеці. Адже один зі способів захисту від зла – література. Завдяки словам ми можемо боротися із війною, тероризмом і усіма іншими проблемами. Форум – місце, яке об`єднує людей усього світу. Ми тримаємо разом руки, і ніхто не зможе їх роз`єднати. У будь-якому разі я щаслива, що приїхала саме сюди, адже маю змогу відкрити для себе нову, інноваційну, різнобарвну українську літературу». Зачаровані Україною і американські письменниці – Алісія Гарріс та Наталі Гендаль. Наталі розповідає: «Я жила на чотирьох континентах, бачила багато міст, але Львів точно є у моєму топі. Тут люди керують часом, а не навпаки. Вони спокійні, нікуди не поспішають, розраховують усе до дрібниць. Тут все фантастично». Вдалось поспілкуватися і з хорватським автором – Томіца Байсич. Хоча він тільки другий день в Україні та вже безмежно задоволений. Його вражає місто, озеленення, організація заходу та люди, які є надзвичайно приємними та гостинними. Письменник був добровольцем, учасником бойових дій у Хорватії 1991 року, згодом служив у армії, тому ситуація в Україні йому не чужа. Він не бачить причин, чому сюди знову і знову не приїжджати та вважає, що такі фестивалі і справді повинні відбуватися. «Між автором і слухачем мусить відбуватися співробітництво, усі вірші повинні читатися наживо. Інакше слово так і залишиться мертвим словом на папері». З білоруським письменником Андрієм Хадановічем поговорили про українське і білоруське: «Двадцять років тому білоруською мовою не було престижно говорити, уся інтелігенція розмовляла виключно російською. Як не дивно, за останні три роки агресія Росії на Україну налякала, змусила задуматись. Ця війна поділила наше суспільство 50/50 – ті, хто вірять путінській пропаганді та ті, які не піддаються цьому впливу. Розпочалась обережна білорусизація, з`являються білборди, соціальна реклама, програми на телебаченні. І все – білоруською». Ще під враженнями від презентації своєї нової книги була Галина Крук: «Як автор я повністю задоволена вчорашнім дійством. Прийшли люди, їх було багато, не було порожніх місць, була можливість почитати вірші, була хороша модерація та і книга мені подобається. Над кожною літературною подією працює цілий колектив, тому коли маєш можливість представити це на Форумі, то кожного разу отримуєш дуже багато позитивних емоцій. Одне, що мене засмутило – так мало часу. Лише 45 хвилин для того, щоб почитати вірші – недостатньо». Неможливо було обійти стороною Василя Шкляра: «Я люблю читати «поганих» письменників. Адже посередня проза дає стимул розвиватися, йти до кращого. Себе вважаю хорошим автором, принаймні, моїх книжок на Форумі та і взагалі в Україні продається найбільше». Закінчити хочеться коментарем Олександри Коваль: «Щороку мене питають одне і теж – чим відрізняється цьогорічний Форум від попередніх? На що я відповідаю – він завжди різний. Важко придумати якийсь новий формат, усі літературні фестивалі дуже схожі: торгівля книгами, презентації, зустрічі, автограф-сесії, дискусії. Вони відрізняються тільки підбором авторів і темами, які обговорюються. Від наступного Форуму напевно чекайте сюрпризів, адже він буде ювілейним. Хочеться чогось великого, але це вже залежить не тільки від нас».  Автор: Мигидюк Анастасія Фото: Цибран Анастасія