Історія про минувшину, яка дає нам майбутнє
15 вересня у Дзеркальній залі палацу Потоцьких редакція газети «День» презентувала книгу «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Видання представляли автори і фундаторка книги, головний редактор газети «День» Лариса Івшина. Роль модератора виконувала директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська. Ця книга для тих, хто хоче вчитися, пізнавати, продукувати, жити, а не існувати. Це модерний літопис для третього тисячоліття.
Історична амнезія (не)виліковна?
«Дякую усім нашим читачам, авторам, партнерам, натхненникам, без яких дуже багато наших проектів не були б реалізовані. Дякувати - це не лише моя місія, як головного редактора, - розпочинає виступ Лариса Олексіївна, - я переконана, що вдячність – це найбільша аристократична риса, а невдячність - це найбільша рабська риса, тому, щоб випростатися зі свого колишнього стану, мусимо бути вдячними за сили, енергію , яку нам дають інші люди для того, щоб ми творили нові кроки. Ця книга безумовно також -вдячність. Коли вчора ми проходили повз пам’ятник короля Данила, я сказала, що він довго її чекав. 25 років позначені великими змінами й колотнечами, але потрібен той домкрат, щоб поставити значення актуальних питань для суспільства у вертикальну площину, ми нарешті повинні говорити про сутнісні речі.
Про Данила, та його столиці Холм, Володимир і Галич ми писали за допомогою наших висококласних авторів, але допомагала і студентка, яка поїхала у відрядження в Галич і написала прекрасний текст, який представлений в книзі. Це саме те поєднання з великими авторами. Водночас знаний історик Юрій Терещенко написав для нас блискучий трактат про сутність монархічної ідеї, її місце в політичному житті Україні. Це може видатися екзотикою, ні - ми живемо і робимо газету в реальному житті. Ми не забуваємо, про які важливі речі замислювалось покоління українців до нас і за які ідеї боролися найбільш передові люди свого часу.
Вільгельм Габсбург, відомий як Василь Вишиваний, був викрадений з Відня НКВС уже в кінці 40-х – це не так давно. Це той, хто хотів бачити Україну конституційною монархією, подібною до більшості країн Європи, які і зараз є нашими орієнтирами. Це зовсім близька історія, але також невідома. Чи вшанований як слід сьогодні Василь Вишиваний в Україні? А чи пошанована і вивчена спадщина Скоропадського, Липинського? Коли ми кажемо про те, що ми - спадкоємці УНР, то яку УНР маємо на увазі – руйнівну чи будівничу. А там дуже багато того, що називаються «покинуті питання». Але покинуті питання, як говорять наші вчителі-натхненники, вони завжди доганяють, не дають рухатися, як слід. Ми абсолютно не пояснюємо навіть хто ці люди, на честь яких називають вулиці. Я безкінечно вдячна нашим авторам, які проявили сміливість інтелектуалів: відклали свою нагальну роботу, якої завжди море, і підключилися до нашого натхненного книжкового проекту.
В своїй передмові я згадую багато екскурсів у своє дитинство. Я це роблю спеціально і не лише для того щоб спростити. Як сказала одна перша читачка моєї передмови: « Це дуже добре, бо ця книга одразу стає близькою і не буде лякати». Якщо з українським суспільством поговорити про конституційну монархію, то напевно далеко не всі готові підтримати цю розмову, не злякатися, зацікавитися, подумати, що для нас попередниками придумана величезна багатюща спадщина, її треба осмислено взяти, тільки наша готовність визначить можливість опанувати її».
Минуле потрібно реанімувати
«Для мене велика честь уже третій раз брати участь у проекті газети «День». Історія – моє перше шкільне кохання, хоча свій науковий вишкіл я отримав у військових академіях - розповідає Ігор Смешко, один із авторів книги. Країна знаходиться в стані війни, нас атакує держава, яку фактично створили ми самі. Без України, без Русі, ніколи б не було Московії , але ми створили монстра, який атакує нас століттями, а сьогодні воює економічно, військово, дипломатично, а найголовніше - інформаційно. Колись у Вашингтоні доктор Бжезинський застеріг мене, що ще одному поколінню прийдеться збройно захищати свою державу, тому що Кремль ніколи не дозволить нам стати незалежною країною. У бібліотеці Конгресу США немає ні одної мапи першої половини вісімнадцятого століття, де є слово Росія, є лише Московія, у нас забрали тисячу років нашої з вами історії , за допомогою цього прив’язали свій генофонд до Європи, а без нас – це суто азійська країна. На інформаційному полі газета «День» проводить війну уже багато років, на жаль, цим повинна займатися держава, величезні кошти витрачаються нашим головним опонентом для того щоб створити міфи, картинки.
Моя скромна стаття називається «Корона чи ярлик». У Вашингтоні я вперше відкрив для себе написану Карлом Марксом критику історії 18-го століття, в якій є такі рядки: «Історія Московії – це історія татарського ярма, вона не має жодного відношення і пришита білими нитками до величної історії імперії Рюриковичів , яка мала величезний вплив на появу таких країн Польща, Литва, прибалтійські країни, Туреччина, Україна. Московія ж, навіть після того, як вона змінила назву, не стала нічим іншим, окрім раба, який звільнився від татарського рабства і знову хоче мати рабів поруч із собою». Фактично третина цієї імперії Рюриковичів знаходиться на території сучасної України. Володимиро-Суздальське князівство схоже на Галлію, яка також була частиною Римської імперії, але це була залежна, васальна територія, яка, безумовно, не має жодного права на спадщину Римської імперії. Зараз іде війна саме за історію і генетичний код , Ми абсолютно розійшлися з Володимиро-Суздальським князівством ще в дванадцятому столітті, в 1168 році, коли Андрій Боголюбський вперше зруйнував Київ, пограбував 400 церков, виніс усі реліквії і оголосив, що Київ більше не є столицею Русі. Нам потрібно пам’ятати про це. Величезне спасибі газеті «День». Без відновлення історії, відновлення свідомості, у нас дуже мало шансів. Генерал Бонапарт говорив, що в одвічній боротьбі меча, суспільної думки і свідомості народу завжди буде перемагати суспільна думка і свідомість народу».
Важливий урок для тих, хто прагне навчатись
«Передовсім хотілося задати питання «Чому треба читати цю книгу? Що вона дає?» – каже один з упорядників книги Ігор Сюндюков. - Перш за все хочу зазначити, що ми прагнули, щоб книга була струнка, вибудована не в певному догматі, але в певній системній історичній концепції. Ця книга - скарб, і від вас залежить, наскільки ви скористаєтесь цим скарбом. Хочу сказати одне: треба брати «лопату» і добряче працювати, в протилежному разі результату не буде. Уявіть, що наш читач бере лопату і копає. Що він копає? Перший шар, зовнішній – це багато цікавих фактів, як знайомих, так і нових. Дізнається чимало нового про королівство Руське, Велике Князівство Литовське - державу європейського типу.
Далі цікава річ про Україну, Річ Посполиту і про державні проекти, виразником яких був Станіслав Оріховський-Роксолан. Особливу увагу читачі звернуть на розділ про монархію, конституційну монархію в сучасній Європі. Приділяємо також багато уваги в книзі Липинському, життю Василя Вишиваного. Аналізуємо причини, за яких конституційні монархії є стійкими і життєздатними. Варто сказати, що цю тему обов’язково треба зробити предметом суспільного обговорення. Це буде дуже реальна, серйозна реформа в Україні.
Прошу читачів звернути увагу на окремий розділ «Королі князі, гетьмани», де представлена важлива концептуальна стаття, трактат пам’яті Юрія Терещенка, це по суті лаконічний виклад політичної історії України. Не менш важлива праця Оксани Пахльовської – нашого багаторічного відомого автора. Це не лише сукупність фактів. Вони спонукають до роздумів, обговорення, концептуального зважування і дій. У кожного читача свої висновки, які він зробить після прочитання книги. Мої висновки особисто такі. Лихом для України були: а) зарозумілість еліти і зневажливе ставлення еліти до народу, коли вона тримала його за бидло; б) деградація народу, який замість еволюційного швидкого розвитку переходив до погромів, і особливо трагічний наслідок - розкол еліти, який не раз у нас траплявся. Люди, молодь та мислячі українці, я впевнений, візьмуть із цієї книги дуже важливий урок, не обмежуючись лише тим, про що я сказав».
Шляхетство має живити нас
«Єдина країна, яка в нинішніх умовах війни нам реально допомагає летальною зброєю - це Литва, - констатує проректор з навчально-наукової роботи Національного університету «Острозька академія» і один з авторів книги Петро Кралюк. - Литва - невеличка країна, яка зуміла вистояти проти російського монстра й у 1998 році заплатила кров’ю за свою незалежність, на жаль, Україна тоді зайняла очікувальну позицію. Їм вдалося створити свою державу, вони створили міф про власну аристократичність. І литовці використали оцей аристократичний міф і піднялися, ми, на жаль, свій аристократичний міф відсунули десь на задню полицю і так залишається до сьогоднішнього часу. Ми й надалі живемо козацьким, народницьким міфом, забуваючи про те, що в нас була блискуча аристократія. Попри все ми повинні віддати їй належне.»
«Книга повертає нам тисячолітню історію»
«Для мене велика честь виступати поряд з такими людьми і Ларисою Олексіївною, яка володіє унікальним талантом поєднувати різних авторів та об'єднувати їх спільними смислами, - розповідає проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Анна Данильчук, авторка однієї зі статей у книзі. - Передмову можна переписувати всю. Там три концентровані смисли, які я взяла для себе. Ми часто говоримо про 26 років, молода країна маленький досвід , великі помилки, але книга повертає нам тисячолітню історію і спадок. Другий важливий смисл - це напевно те, що ми країна-трансформер і вороги цього трансформера використовують як недолік держави. Книга пояснює, що оця риса, трансформер, насправді була унікальною силою, яка доводить незнищенність нашої нації як такої. Найголовніше ,що спадок це не тільки матеріальні речі, а й якості і курс ,які видатні правителі того часу вказали нам. Корона - це теж своєрідна метафора, яка полягає в тому, що збережено традиції, історію та курс. І на завершення хочу подякувати Ларисі Олексіївні за її сміливість продовжувати цей курс».
Опісля публічної презентації книги, команда газети «Дня» інтелектуально зважувала молодь, з якою розмовляла упродовж автограф-сесії.
Автор: Лукіянчук Петро
Фото: Івасенко Інна, Хорощук Дарина
Минуле потрібно реанімувати
«Для мене велика честь уже третій раз брати участь у проекті газети «День». Історія – моє перше шкільне кохання, хоча свій науковий вишкіл я отримав у військових академіях - розповідає Ігор Смешко, один із авторів книги. Країна знаходиться в стані війни, нас атакує держава, яку фактично створили ми самі. Без України, без Русі, ніколи б не було Московії , але ми створили монстра, який атакує нас століттями, а сьогодні воює економічно, військово, дипломатично, а найголовніше - інформаційно. Колись у Вашингтоні доктор Бжезинський застеріг мене, що ще одному поколінню прийдеться збройно захищати свою державу, тому що Кремль ніколи не дозволить нам стати незалежною країною. У бібліотеці Конгресу США немає ні одної мапи першої половини вісімнадцятого століття, де є слово Росія, є лише Московія, у нас забрали тисячу років нашої з вами історії , за допомогою цього прив’язали свій генофонд до Європи, а без нас – це суто азійська країна. На інформаційному полі газета «День» проводить війну уже багато років, на жаль, цим повинна займатися держава, величезні кошти витрачаються нашим головним опонентом для того щоб створити міфи, картинки.
Моя скромна стаття називається «Корона чи ярлик». У Вашингтоні я вперше відкрив для себе написану Карлом Марксом критику історії 18-го століття, в якій є такі рядки: «Історія Московії – це історія татарського ярма, вона не має жодного відношення і пришита білими нитками до величної історії імперії Рюриковичів , яка мала величезний вплив на появу таких країн Польща, Литва, прибалтійські країни, Туреччина, Україна. Московія ж, навіть після того, як вона змінила назву, не стала нічим іншим, окрім раба, який звільнився від татарського рабства і знову хоче мати рабів поруч із собою». Фактично третина цієї імперії Рюриковичів знаходиться на території сучасної України. Володимиро-Суздальське князівство схоже на Галлію, яка також була частиною Римської імперії, але це була залежна, васальна територія, яка, безумовно, не має жодного права на спадщину Римської імперії. Зараз іде війна саме за історію і генетичний код , Ми абсолютно розійшлися з Володимиро-Суздальським князівством ще в дванадцятому столітті, в 1168 році, коли Андрій Боголюбський вперше зруйнував Київ, пограбував 400 церков, виніс усі реліквії і оголосив, що Київ більше не є столицею Русі. Нам потрібно пам’ятати про це. Величезне спасибі газеті «День». Без відновлення історії, відновлення свідомості, у нас дуже мало шансів. Генерал Бонапарт говорив, що в одвічній боротьбі меча, суспільної думки і свідомості народу завжди буде перемагати суспільна думка і свідомість народу».
Важливий урок для тих, хто прагне навчатись
«Передовсім хотілося задати питання «Чому треба читати цю книгу? Що вона дає?» – каже один з упорядників книги Ігор Сюндюков. - Перш за все хочу зазначити, що ми прагнули, щоб книга була струнка, вибудована не в певному догматі, але в певній системній історичній концепції. Ця книга - скарб, і від вас залежить, наскільки ви скористаєтесь цим скарбом. Хочу сказати одне: треба брати «лопату» і добряче працювати, в протилежному разі результату не буде. Уявіть, що наш читач бере лопату і копає. Що він копає? Перший шар, зовнішній – це багато цікавих фактів, як знайомих, так і нових. Дізнається чимало нового про королівство Руське, Велике Князівство Литовське - державу європейського типу.
Далі цікава річ про Україну, Річ Посполиту і про державні проекти, виразником яких був Станіслав Оріховський-Роксолан. Особливу увагу читачі звернуть на розділ про монархію, конституційну монархію в сучасній Європі. Приділяємо також багато уваги в книзі Липинському, життю Василя Вишиваного. Аналізуємо причини, за яких конституційні монархії є стійкими і життєздатними. Варто сказати, що цю тему обов’язково треба зробити предметом суспільного обговорення. Це буде дуже реальна, серйозна реформа в Україні.
Прошу читачів звернути увагу на окремий розділ «Королі князі, гетьмани», де представлена важлива концептуальна стаття, трактат пам’яті Юрія Терещенка, це по суті лаконічний виклад політичної історії України. Не менш важлива праця Оксани Пахльовської – нашого багаторічного відомого автора. Це не лише сукупність фактів. Вони спонукають до роздумів, обговорення, концептуального зважування і дій. У кожного читача свої висновки, які він зробить після прочитання книги. Мої висновки особисто такі. Лихом для України були: а) зарозумілість еліти і зневажливе ставлення еліти до народу, коли вона тримала його за бидло; б) деградація народу, який замість еволюційного швидкого розвитку переходив до погромів, і особливо трагічний наслідок - розкол еліти, який не раз у нас траплявся. Люди, молодь та мислячі українці, я впевнений, візьмуть із цієї книги дуже важливий урок, не обмежуючись лише тим, про що я сказав».
Шляхетство має живити нас
«Єдина країна, яка в нинішніх умовах війни нам реально допомагає летальною зброєю - це Литва, - констатує проректор з навчально-наукової роботи Національного університету «Острозька академія» і один з авторів книги Петро Кралюк. - Литва - невеличка країна, яка зуміла вистояти проти російського монстра й у 1998 році заплатила кров’ю за свою незалежність, на жаль, Україна тоді зайняла очікувальну позицію. Їм вдалося створити свою державу, вони створили міф про власну аристократичність. І литовці використали оцей аристократичний міф і піднялися, ми, на жаль, свій аристократичний міф відсунули десь на задню полицю і так залишається до сьогоднішнього часу. Ми й надалі живемо козацьким, народницьким міфом, забуваючи про те, що в нас була блискуча аристократія. Попри все ми повинні віддати їй належне.»
«Книга повертає нам тисячолітню історію»
«Для мене велика честь виступати поряд з такими людьми і Ларисою Олексіївною, яка володіє унікальним талантом поєднувати різних авторів та об'єднувати їх спільними смислами, - розповідає проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та роботи зі студентами Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Анна Данильчук, авторка однієї зі статей у книзі. - Передмову можна переписувати всю. Там три концентровані смисли, які я взяла для себе. Ми часто говоримо про 26 років, молода країна маленький досвід , великі помилки, але книга повертає нам тисячолітню історію і спадок. Другий важливий смисл - це напевно те, що ми країна-трансформер і вороги цього трансформера використовують як недолік держави. Книга пояснює, що оця риса, трансформер, насправді була унікальною силою, яка доводить незнищенність нашої нації як такої. Найголовніше ,що спадок це не тільки матеріальні речі, а й якості і курс ,які видатні правителі того часу вказали нам. Корона - це теж своєрідна метафора, яка полягає в тому, що збережено традиції, історію та курс. І на завершення хочу подякувати Ларисі Олексіївні за її сміливість продовжувати цей курс».
Опісля публічної презентації книги, команда газети «Дня» інтелектуально зважувала молодь, з якою розмовляла упродовж автограф-сесії.
Автор: Лукіянчук Петро
Фото: Івасенко Інна, Хорощук Дарина