На BookForum завітали мандрівні поети з Європи

Головний культурний фестиваль країни став однією з локацій «Grand Tour» – 2-річної мандрівки поетів літературними фестивалями Європи. Вони презентували антологію, у якій вмістили 730 віршів різними мовами. Твори укладені в збірці представляють Європу, а зокрема - Європейський Союз.

«Проблемою було дати самим собі визначення: «Що таке Європа?». І для нас Європа — це щось інклюзивне. Вона не замикається ні континентами, ні кордонами. Це щось більше. У нашому розумінні Україна, Туреччина, Ізраїль — це також Європа. Європа — певна уявна країна, у якій говорять прекрасною мовою, яку Умберто Еко називав перекладом», — звернувся один із редакторів збірника Ян Вагнер.

Антологія — це плід величезної співпраці та роботи двох редакторів. Творці збірника уникали будь-якого картографічного втілення цієї ідеї. Сама тому «не організовували» антологію за алфавітом чи за країнами-сусідами.

«Антологія включає у себе сім вільних подорожей. У тих країнах немає спільних кордонів, тому доводиться «перестрибувати». Кожен читач прокладає свою власну мандрівку», — поділився Федеріко Італьяно.

Під час 26 Вook Forum головні редактори «Антології»  Ян Вагнер та Федеріко Італьяно представили декількох творців збірки, а саме Лідію Дімковську (Північна Македонія), Мішеля Мансо (Португалія), Галину Крук (Україна) та Ульріке Альмут Зандіґ (Німеччина).

До Вашої уваги короткі досьє на авторів.

Лідія Дімковська

Авторка, якій вдається писати і поезію, і прозу. Сама Лідія Дімковська порівнює ці два роди літератури з ляльками, що живуть в одному будинку. Письменниця за своє життя тричі емігрувала. Спочатку з Македонії в Румунію, а потім з Румунії у Словенію. Поети, письменники тих країн вплинули на творчість Лідії. Жінка дотримується думки, що все ж найбільше її поезію визначає життя.

Мігель Мансо

Молодий поет, що належить до надзвичайно яскравої поетичної генерації. Після своєї першої поетичної збірки "Проти тупого ранку" він видав ще 10 збірок. Читаючи, його поезію люди починають мріяти про нове життя у якому існують тіні і секретні горизонти. Він пише дуже тонку вишукану поезію, яка цілком вкорінена у буденному житті, ніби якір. Для його вірша навіть згасання світла - і те може стати натхненням.

Ульріке Альмут Зандіґ

Ульріке захоплюється усілякими летючими речами. Через її поезію пролітає багато птахів. Чайки, незвичайні гуси, які приземляються на кам'яну поверхню Місяця, голосистий крук, новозеландська пташка туї з людським голосом .

Її вірші насправді дуже мелодійні, і вона фліртує з музикою віршуючи. І коли вона читає, вона нерідко переходить на спів. Жінка виступає з музикантами з Кашміру, українцем Григорієм Семенчуком. Ульріке пише поезію, прозу і вільно почувається в них. Особливо авторці вдаються короткі оповідання.

В Ульріке є ціла серія віршів, написаних на основі дитячих казок, особливо авторства братів Грімм. І власне у збірці казок братів Грімм вона знайшла, ту мову, яку й використовує у своїх творах.

Галина Крук

Поетка, яка пише дитячу літературу і викладає в Львівському національному університеті. Творчий доробок поетеси налічує 7 збірок. Її твори «Марко мандрує навколо світу», «Найменший» перекладено п’ятнадцятьма мовами. Галина розповідає, що можливість писати для дітей є для неї можливістю самій бути дитиною. Для поета є важливо відчувати зв'язок з мовою, як у ситуації з дитиною, коли вона її тільки вивчає.

У вільний час жінка багато перекладає з польської, особливо - класичну поезію.

Під кінець презентації митці проводили дискусію і вирішили з’ясувати місце поета в різних країнах.
Чи може поет впливати на ситуацію у власній країні і яким чином?

Дімковська Лідія:

— Людина політична і поетична. Певною мірою мені належать три країни і всередині душі завжди є внутрішня суперечка. Мене зовсім не тішить, що Словенія має дротовий кордон через біженців з Сирією, у Румунії зафіксовано високий рівень корупції, а Північна Македонія має проблеми з політичною ситуацією в країні. Бракує часу милуватись зірками, Місяцем, бо навколо мене, нас стільки проблем.

Водночас не вважаю, що поет повинен завжли писати про ці теми. Але реальність так чи інакше вкладається в літературу. Кожен поет десь зобов'язаний бути громадським активістом. А вже спосіб як це робити буде дуже індивідуальним.

Мігель Мансо:
— Важливіше ніж те як ми пишемо, є те як ми живемо, будучи поетами. Ми повинні жити так щоб протидіяти тому, чого ми не можемо прийняти. У своєму житті я зробив низку виборів. Я переїхав у село - дрібничка, але це мій спосіб реагувати на ситуації навколо.

Галина Крук:
— Поезія нікому нічого не винна. Але з іншого боку, поезія є способом у який я сприймаю світ. Якщо це мені болить, я не можу цього викинути з поезії, оминути його. Поезія є дуже прямим і сильним інструментом привертання уваги до чогось, але якби можна було я би воліла писати іншу поезію.

Ульріке Альмут Зандіґ:
—Я згодна, що хотілось би писати іншу поезію. Але ми повинні виконувати нашу роль як громадянина (—нки). Останню збірку я написала тоді, коли ЄС відкрив кордони для біженців. Кожен європеєць, громадянин ЄС повинен якось реагувати на такі події. Розумію, що, як поет, я не в силі змінити світ, але можу пролити світло на певні моменти.

Авторка тексту — Ірина Оліщук

Світлини — Фотоагентство LUFA