Наш світ дійсно такий, як ми думаємо?
21 вересня в рамках 26 BookForum говорили про світ фентезі разом з Світланою Тараторіною, Євгеном Ліром, Павлом Дерев'яненком, Максимом Гахом, Іриною Грабовською та Оленою Одинокою.
«Наш світ дійсно такий, як ми думаємо?» - саме таким питанням промовляла до нас тема заходу, проте далеко не вся увага була зосереджена саме на ньому: автори розповіли відвідувачам набагато більше.
Як поєднати вигадане з реальним? Відповідь проста: зверніться до історії! Фентезійні світи можна побудувати на тому, що вже відбулося в світі людей. Цим засобом користуються всі наші сьогоднішні гості, тому часто в їхніх романах можна знайти алюзії на історичні, міфологічні чи політичні події та персоналії (пані Світлана, до речі, дуже любить, коли читачі розуміють, який саме сенс вона вклала в ту чи іншу деталь книги).
Як зробити фантазійний роман цікавим? Зробіть героїв наближеними до реальних людей, додайте їм типово людські недоліки. Часто, читаючи фентезі, читач відчуває передісторію. Наче до того, як відбулись події книги, вже існував цілий світ, світ, який мав свої соціальні, політичні проблеми, історичні передумови. Це і є ознакою хорошого фентезі. Так виникає так званий магічний реалізм.
Такий напрям дуже подобається Максиму Гаху. У його новій збірці оповідань «Прогулюючись пустелею» події відбуваються в одному просторі, місця подій можна ніби внести на одну карту. А от історії різні.
Підняли ще одну цікаву тему. Чому читачі інколи бачать в книзі те, про що автор навіть не задумувався? Часто натикався на це Євген Лір, чиї «Підземні ріки течуть» ніби «наполовину дописали самі читачі». Насправді, автори люблять чути роздуми прихильників. Часто саме так вони отримують глибше розуміння того, що відбувалось у їхній підсвідомості, чому саме вони написали свої твори. Такий відбиток власної творчості ніби дає їм відповідь на питання, для чого і про що вони пишуть.
Текст можна розглянути з різних точок зору. Під новим кутом він відображатиме й нові аспекти життя. Проте не варто сильно захоплюватись пошуком прихованих сенсів. Як сказав сьогодні пан Павло: «Іноді сині фіранки - це просто сині фіранки».
Було також багато ексклюзиву. Павло Дерев'яненко зізнався, що зовсім не проти конкуренції (хоч з'являється все більше книг про характерників), а навпаки в захваті від того, як слов'янська міфологія популяризується у світі фентезі. Він також поскаржився, що у фентезі наче існують лише трилогії, тому фанати постійно вимагають продовження.
Пані Ірина розповіла про свою книгу «Остання обитель бунтарства», пані Світлана зізналась, шо вже працює над новим романом, не схожим на жоден інший в її творчості, у пана Максима виходить новий роман, який, як каже автор, ніби вміщує 2 романи в одному. Всі ці деталі відкрилися гостям події, яку хоч і не можна назвати наймасовішою, проте можна вважати дуже вдалою.
Текст - Кравчик Вікторія