#НовинкиДоФоруму | Видавництво «Ярославів Вал»
Література на історичну тематику, художня література, поезії, есеї. Про новинки видавництва «Ярославів Вал» до 25 Book Forum читайте нижче.
В’єтнамська війна (1959–1975) починалася для сучасних українців до болю знайомо. Неоголошені терористичні дії диверсійних загонів комуністичного Північного В’єтнаму проти демократичного Південного. Російський слід і російський стиль загарбницької гібридної війни, яка мала на меті поширення комунізму і ліквідацію демократичного ладу. Радянські агенти впливу антивоєнної кампанії хіпі в Америці. Підкуп «совітами» ключових фігур і інформаторів ФБР.
Традиційним був і «український слід» у цій війні. Певна річ, на боці демократичного табору. І, певна річ, героїчний. Діти вчорашніх комбатантів ніби продовжили справу батьків, знову воюючи з «червоною чумою». Той самий ворог. Та сама звитяга. Недарма ж одного з пілотів, майора армії США Мирона Дідурика з Тернопілля, американці за хоробрість прозвали «скаженим козаком»… Він загинув від кулі, щойно його гелікоптер торкнувся землі. Не зрадивши козацької честі й ідеалів свободи. Мовби розуміючи, що герої не вмирають…
Чи могла людина добровільно піти в концентраційний табір смерті Аушвіц Біркенау, аби зібрати інформацію та організувати там польський рух опору, успішно виконати завдання і втекти звідти? Чи могла ця людина бути одним з учасників Варшавського повстання, пережити німецьке ув’язнення, з патріотичних переконань відмовитись від порятунку еміграцією, зрештою, бути заарештованою польською комуністичною поліцією за звинуваченням у шпигунстві і розстріляною у 1948 році? Так, могла. І ця людина – Вітольд Пілецький.
Драматичнішою за його біографію може бути тільки оповідь від першої особи. Ось вона…
Галерея мемуарних портретів знакових людей часу від Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола і Богдана Гориня до Микити Шумила, Олександра Білаша та інших відомих постатей складає своєрідну літературно-політичну карту духовного світу Дмитра Павличка.
Тут – інтерв’ю, щоденникові записи автора, зроблені у Відні 1958 р. та під час поїздки на Кубу 1960 р., політичні виступи і заяви, зокрема, про українсько-польські відносини, необхідність оборони української мови як фундаменту нації, відхід України від кремлівського впливу та належне пошанування будівничих української державності Івана Мазепи та Івана Франка.
Ця книжка – це драматичний образ України ХХ й початку ХХІ століття.
Тут зібрано, мабуть, найпопулярніші романи Івана Корсака: про поляка з українським серцем Міхала Чайковського, який хотів вільної України («Отаман Чайка»); про українця, який своїм серцем зігрів багатьох мешканців Папуа Нової Гвінеї, ставши їхнім першим правозахисником і «хрещеним батьком» («Запізніле кохання Миклухо-Маклая»); про жінку, чиє серце належало Пантелеймонові Кулішу, – власне завдяки їй він став тим Кулішем, якого ми знаємо («Перстень Ганни Барвінок»).
Найкращими їх визнали самі читачі, найбільше купуючи саме ці романи. Саме цими творами Іван Корсак повертається до них і дякує за відданість з обителі вічності.
В есе-колажі (книга друга) на широкому історичному тлі з використанням великої кількости архівних матеріалів, світлин і репродукцій творів висвітлено життя й творчість С. Гординського після вимушеної еміґрації весною 1944 р., коротке перебування у бомбованій західними альянтами австрійській столиці Відні, у німецьких містах французької та американської зон окупації Фрайбурзі та Мюнхені, участь в організації виставок, заснуванні Української спілки образотворчих мистців, у діяльності МУРу (Мистецького українського руху).
Після переїзду 1947 р. мистця до США висвітлено його мистецьку, літературну й організаційну діяльність у Нью-Йорку: оздоблення церков, участь у заснуванні Літературно-мистецького клубу, об’єднання українських письменників „Слово”, написанні для газет та журналів сотень статей, публікації монографій про українських мистців. Подією в житті Святослава Гординського стало коротке перебування на рідній землі й підготовка до другої поїздки в Україну, на перешкоді якої стала невмолима смерть у травні 1993 року.
ЗА СЕРПАНКОМ, ЗАГАДКОВИМ СЕРПАНКОМ | ІВАН КОРСАК
В’єтнамська війна (1959–1975) починалася для сучасних українців до болю знайомо. Неоголошені терористичні дії диверсійних загонів комуністичного Північного В’єтнаму проти демократичного Південного. Російський слід і російський стиль загарбницької гібридної війни, яка мала на меті поширення комунізму і ліквідацію демократичного ладу. Радянські агенти впливу антивоєнної кампанії хіпі в Америці. Підкуп «совітами» ключових фігур і інформаторів ФБР.
Традиційним був і «український слід» у цій війні. Певна річ, на боці демократичного табору. І, певна річ, героїчний. Діти вчорашніх комбатантів ніби продовжили справу батьків, знову воюючи з «червоною чумою». Той самий ворог. Та сама звитяга. Недарма ж одного з пілотів, майора армії США Мирона Дідурика з Тернопілля, американці за хоробрість прозвали «скаженим козаком»… Він загинув від кулі, щойно його гелікоптер торкнувся землі. Не зрадивши козацької честі й ідеалів свободи. Мовби розуміючи, що герої не вмирають…
РАПОРТ ВІТОЛЬДА | ВІТОЛЬД ПІЛЕЦЬКИЙ
Чи могла людина добровільно піти в концентраційний табір смерті Аушвіц Біркенау, аби зібрати інформацію та організувати там польський рух опору, успішно виконати завдання і втекти звідти? Чи могла ця людина бути одним з учасників Варшавського повстання, пережити німецьке ув’язнення, з патріотичних переконань відмовитись від порятунку еміграцією, зрештою, бути заарештованою польською комуністичною поліцією за звинуваченням у шпигунстві і розстріляною у 1948 році? Так, могла. І ця людина – Вітольд Пілецький.
Драматичнішою за його біографію може бути тільки оповідь від першої особи. Ось вона…
СПОГАДИ. ТОМ 4 | ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Галерея мемуарних портретів знакових людей часу від Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола і Богдана Гориня до Микити Шумила, Олександра Білаша та інших відомих постатей складає своєрідну літературно-політичну карту духовного світу Дмитра Павличка.
Тут – інтерв’ю, щоденникові записи автора, зроблені у Відні 1958 р. та під час поїздки на Кубу 1960 р., політичні виступи і заяви, зокрема, про українсько-польські відносини, необхідність оборони української мови як фундаменту нації, відхід України від кремлівського впливу та належне пошанування будівничих української державності Івана Мазепи та Івана Франка.
Ця книжка – це драматичний образ України ХХ й початку ХХІ століття.
ОТАМАН ЧАЙКА | ІВАН КОРСАК
Тут зібрано, мабуть, найпопулярніші романи Івана Корсака: про поляка з українським серцем Міхала Чайковського, який хотів вільної України («Отаман Чайка»); про українця, який своїм серцем зігрів багатьох мешканців Папуа Нової Гвінеї, ставши їхнім першим правозахисником і «хрещеним батьком» («Запізніле кохання Миклухо-Маклая»); про жінку, чиє серце належало Пантелеймонові Кулішу, – власне завдяки їй він став тим Кулішем, якого ми знаємо («Перстень Ганни Барвінок»).
Найкращими їх визнали самі читачі, найбільше купуючи саме ці романи. Саме цими творами Іван Корсак повертається до них і дякує за відданість з обителі вічності.
ОМЕЛА | ДМИТРО ПАВЛИЧКО
Ця книжка Дмитра Павличка сповнена глибокої печалі й сумних визнань, як-от: «Українські козаки на службі в Катерини II були зрадниками своєї вітчизни». Поет і сьогодні, в дні російсько-української війни, вбачає смертельну загрозу для України в «омелі московизни» та в заразі малоросійства.
Супроти цієї омели й цього духовного каліцтва поет виставляє такі потужні історичні постаті, як Іван Богун, Іван Мазепа, Тадеуш Костюшко, Симон Петлюра, Марко Безручко, Юрій Кондратюк, отець Григорій Хомишин з його неопалимою книжкою «Два царства» і, нарешті, батько самого автора — Василь Павличко, якому в новій збірці присвячено окрему поему «Батько».
СВЯТОСЛАВ ГОРДИНСЬКИЙ НА ТЛІ ДОБИ (Кн.2) | БОГДАН ГОРИНЬ
В есе-колажі (книга друга) на широкому історичному тлі з використанням великої кількости архівних матеріалів, світлин і репродукцій творів висвітлено життя й творчість С. Гординського після вимушеної еміґрації весною 1944 р., коротке перебування у бомбованій західними альянтами австрійській столиці Відні, у німецьких містах французької та американської зон окупації Фрайбурзі та Мюнхені, участь в організації виставок, заснуванні Української спілки образотворчих мистців, у діяльності МУРу (Мистецького українського руху).
Після переїзду 1947 р. мистця до США висвітлено його мистецьку, літературну й організаційну діяльність у Нью-Йорку: оздоблення церков, участь у заснуванні Літературно-мистецького клубу, об’єднання українських письменників „Слово”, написанні для газет та журналів сотень статей, публікації монографій про українських мистців. Подією в житті Святослава Гординського стало коротке перебування на рідній землі й підготовка до другої поїздки в Україну, на перешкоді якої стала невмолима смерть у травні 1993 року.