Освіта – ключ до майбутнього. Круглий стіл в Центрі імені Митрополита Андрія Шептицького на базі Українського Католицького Університету

15 вересня на базі Українського Католицького Університету в рамках Форуму Видавців відбувся круглий стіл на тему «Майбутнє Університету». Зустріч відбулась у Центрі імені Митрополита Андрея Шептицького, будівництво якого нещодавно завершилось. Учасники говорили про роль університету в сучасному суспільстві, чи здатна держава реформувати освіту докорінно, запустивши нові процеси. Проте, спікери також зауважили, що якщо зміни до шкільної освіти приходять зараз, то до університетів вони прийдуть не скоро.

Великі українські університети не зацікавлені в тому, щоб їхні студенти ставали успішними, тому доволі часто регіональні вищі навчальні заклади дають набагато більше можливостей розвиватися. Наприклад, Національний університет «Острозька академія». Університет, розташований в містечку, де населення не перевищує 10 тисяч, кожного року приймає сотні студентів. Звичайно, на магістратуру вони вже вступають за кордон, але це тільки тому, що сам Остріг не має зараз перспектив для молоді, - зауважив один із викладачів Українського Католицького Університету.

Сьогодні суспільство надто звужує призначення університету. Підготовка фахівців для ринку праці – це надто вузьке призначення. Пошук істини та формування ідеї, яким має бути громадянин – головні ролі університету.

Потрібно налагодити співпрацю між ланками університет-суспільство-бізнес. Варто також розуміти, що вищі навчальні заклади – це живі організми, які реагують на будь-які зміни в суспільстві. Педагогіка повинна залишатись в школі. Тому що як може формуватись нормальна доросла особистість, коли з нею говорять як з дитиною, - зауважує Михайло Крікунов, декан Київськоїбізнес-школи.

Сьогодні викладачі не дають студентам можливості зрозуміти важливість відповідальності за власні вчинки і навіть за власну державу та все, що відбувається в її межах. Варто зрозуміти дві простих істини. По-перше, університет для дорослих людей. По-друге, між викладачем та студентом має бути форма діалогу.

Сучасні викладачі живуть в рабстві. Вони бояться починати власні проекти, бояться навіть запізнитись на нараду до декана. Тому ми маємо створити не новий університет, а принципово нову інституцію. Тоді за українською освітою будуть їхати навіть з-за кордону, - говорить один із спікерів.

5 тисяч людей у світі підтримують Український Католицький Університет. Протягом його існування, тобто за майже 10 років, вдалось зібрати 67 тисяч доларів.

Спочатку ми шукаємо студента, потім спеціалістів, а тоді вже гроші на це все. Думаю, що коли викладач приходить в аудиторію, то має сказати: «Я роблю проект, хто зі мною?». Водночас ми не перекриємо все іноземними інвесторами. Потрібно щось робити з національними університетами, - додає викладач УКУ.

Із зали лунає запитання від підприємця.

Сьогодні викладачі - це ретранслятори чужих думок. Вони не мають практичного досвіду. Є ті, хто приходять зі студентської лави і не виходять зі своєї зони комформу, поки не займуть високу посаду. Бізнес готовий сприймати «молоду кров» , але коли вони без практичних навичок, то що з ними робити?
Викладачі й так виживають у сучасних умовах, а ті, хто хочуть чогось більшого, тікають у такі острівці як УКУ.

Не потрібно давати всім фундаментальну освіту – це має бути особисте бажання кожного студента. Дарина Шалова