Презентація культової книги Ярослава Грицака «Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX ст»

22 вересня у рамках тематичного кластера «Історія» відбулась презентація культової книги Ярослава Грицака «Нарис історії України. Формування модерної нації XIX-XX ст». Подія відбулась у залі Музею етнографії та художнього промислу за підтримки Yakoboo publishing.

Модератор події – Євген Стасіневич розпочав подію з власного досвіду читання книг Ярослава Грицака, який змінив його бачення історії України ще на початку 2000-х років.

Автор вважає, що «Нарис історії України» є його фотографією: «Так я виглядав 25 років тому. Так я мислив». Модератор поставив питання, як історик ставиться до поширеної практики крадіжки його текстів. Ярослав Грицак вважає, що його книга є такою популярною тому, що вона задовольняє багато психологічних потреб, зокрема він і сам віднайшов у ній багато відповідей для себе.

Історія написання книги сягає 1988 року, коли в усьому світі святкувалась річниця 1000-ліття хрещення Русі, а на території СРСР – вигадана дата створення Київської Русі. Саме в той час у північноіталійському місті Равенна зібрались історики з різних країн. Вони вирішили написати мультидержавну історію кількох країн. В Польщі ця книга не витримала конкуренції, в Білорусії її успішно забули, а в Литві й зовсім не видали. Та тільки в Україні, цей проект авторства Ярослава Грицака та Наталії Яковенко став успішним: «Я ставлюсь до цієї книги, як до своєї дитини. Вона виросла, але я вже на неї не претендую. Знаєте, до кінця року я видам довгу статтю про те, в яких місцях у цій праці я не згідний з собою».

Модератор ставив влучні питання, які цікавили читачів. Зокрема, автор поділився джерелами натхнення до написання своїх текстів. Історик зазначає, що ця книга відображає те, що вони читали у 90-ті. Зараз, коли у доступі є набагато більше джерел, автор вніс би корективи до тем про українське шістдесятництво, Голодомор та революцію 1917-21 років. Книга також потребує інших сюжетів та контекстів, бо історія – це завжди спосіб відповісти на питання сьогодення. Отож, автор хотів би крізь призму історії розповісти про те, якими шляхами іти Україні, про її вплив на глобальне та навпаки.

Історик розповів про тему насильства в українській історіографії, як про світову тенденцію. Зважаючи на особливості історії нашої країни, ми дуже популяризуємо її у «ролі жертви». Ярослав Грицак вважає, що так робити категорично не можна: «Я вже шостий раз переписую цю книгу. І я кажу що не варто її читати людям з хворим серцем. Так, там є описи насильства. Але я хотів показати що не тільки українці, але й усі групи на території нашої держави були жертвами».

Ярослав Грицак жартує, що окрім того, що він не любить свого фото позаду книги, йому не подобається в якому об’ємі вона написана: «Я завжди кажу студентам не читати книг більших за 500 сторінок. Я хочу писати таку книжку, щоб ти сів на потяг «Інтерсіті» до Києва і за ці 5 годин ти міг її прочитати».

Зустріч пройшла у стінах старовинної музейної зали, яка була вщент заповнена читачами різного віку. Це, безперечно, є свідченням того, що попри двадцятип’ятирічну давність книги вона не перестає користуватись популярністю серед читачів і сьогодні. Подія стала однією з наймасштабніших у рамках 26BookForum.

Автор – Софія Футерко

Світлини - Фотоагентство LUFA