Про війну без війни
15 вересня в рамках 24-го Форуму видавців журнал «Шо» організував творчу зустріч «Два романи», у якій взяли участь Сергій Жадан з романом «Інтернат» та Володимир Рафєєнко з «Долготою дней». Автори порівняли свої книги та розповіли про особливості авторського світогляду та світосприйняття.
«Два романи всі сприйняли, як посвячені війні в Донбасі, але про бойові дії як такі в романах мови не йде. Це війна очима людей, які по-різному дотикаються до неї. Наскільки ви погоджуєтеся з тим, що романи про Донбас?»,- розпочав розмову модератор Юрій Володарський.
Сергій Жадан запевнив, що його роман однозначно про війну на Донбасі. Він дуже хотів зафіксувати голоси цивільних з різних сторін. Також автор розповів про свій візит до Луганська та чоловіка, який свого часу став героєм попередніх заготовок, які не побачили світ.
Володимир Рафєєнко розповів свій погляд на війну: «Можна сказати, що війна – це термін, який стосується кожної людини. Мій роман про людей і про те, як вони переживають своє життя там на Донбасі. Ти або помираєш, або рухаєшся в напрямку власного серця. Війна це, перш за все – серце, яке болить».
«Романи по своїй стилістиці дуже різні: у Сергія – реалізм, а у Володимира –доросла казка. В мене питання до Жадана, чому так вийшло, що цей роман реалістичний, адже в твоїх колишніх романах є багато містики, а в цьому нема?», - звернувся модератор.
«Я вважаю, що писати про війну так само, як писав до неї – це не правильною. Було дуже важливим питанням, як писати. Я багато редагував його, і тепер читаючи його, складається враження ніби якийсь режисер несе камеру на плечі. Я свідомо писав «Інтернат», як кіносценарій» - розповів Сергій Жадан.
Загальне тло у романі Рафєєнка – міфічне, та деякі новели досить реалістичні. Автор розповів, що війна для нього розпочалася в квітні, у дзвіниці церкви. «Не можна писати про війну не використовуючи реалізму, але виходячи лише з реалізму вилікувати себе не можна, тому тут мені потрібна була казка, як механізм, який дозволяє рятуватися від реальності».
«Через три роки після початку цієї довгої болючої війни починаються спроби її художнього осмислення. До цих романів таких серйозних спроб не було. Наскільки література допомагає осмислити реалії та війну, на вашу думку?» - намагався вглибитися в тему Юрій Володарський
Сергій Жадан заявив: « Насправді книжок про війну досить багато, потрібно говорити вже про те вдалі вони чи ні. Насправді я би не переоцінював спроби переосмислити і сприйняти реальність за допомогою літератури, але не варто і недооцінювати. Цікаво буде подивитися, що буде через 5 -10 років. Бо порівняно з минулими своїми роками розумію, що став більш категоричний».
«Література нікому нічого не допомагає, вона просто є. Це такий механізм, який відтворює в людях людськість. Коли я пишу книгу, я сподіваюся, що книга хоча б зачепить когось, що хтось хоч заплаче. А впливає чи не впливає, це вже не моя справа. Я зовсім не патріот! Зовсім! Але кожного ранку я вставав і після молитви співав гімн України. Я розумів, що це щось психологічне, бо ніхто цього не чув, але інакше я робити не міг. Воно десь всередині, так і література», - більш категорично висловився Володимир.
«Вчора у нас був дискурс про роль критики та стосунки з читачем і автором. Вийшло вже багато рецензії на ваші книги. Чи читаєте ви їх і як сприймаєте?» - продовжував розмову Юрій.
Сергій розповів, що ставиться до критики дуже спокійно, і читає всі рецензії. Любить слухати поради інших людей та робити висновки. А от Рафєєнко стверджував, що критик нічого не може: «Це маячня. Для автора це немає ніякого значення, лише нерви. Поганий чи не поганий. Література - це річ дуже умовна».
Під кінець презентації Жадан признався, що попри свій атеїзм він використовує в своїх творах біблійні алгоритми для того, щоб краще комунікувати з читачами. Як виявилося, у характері головного героя свого нового роману закладено характер апостола Фоми.
Автор: Дубровна Катерина
Фото: Сенишин Роман
Володимир Рафєєнко розповів свій погляд на війну: «Можна сказати, що війна – це термін, який стосується кожної людини. Мій роман про людей і про те, як вони переживають своє життя там на Донбасі. Ти або помираєш, або рухаєшся в напрямку власного серця. Війна це, перш за все – серце, яке болить».
«Романи по своїй стилістиці дуже різні: у Сергія – реалізм, а у Володимира –доросла казка. В мене питання до Жадана, чому так вийшло, що цей роман реалістичний, адже в твоїх колишніх романах є багато містики, а в цьому нема?», - звернувся модератор.
«Я вважаю, що писати про війну так само, як писав до неї – це не правильною. Було дуже важливим питанням, як писати. Я багато редагував його, і тепер читаючи його, складається враження ніби якийсь режисер несе камеру на плечі. Я свідомо писав «Інтернат», як кіносценарій» - розповів Сергій Жадан.
Загальне тло у романі Рафєєнка – міфічне, та деякі новели досить реалістичні. Автор розповів, що війна для нього розпочалася в квітні, у дзвіниці церкви. «Не можна писати про війну не використовуючи реалізму, але виходячи лише з реалізму вилікувати себе не можна, тому тут мені потрібна була казка, як механізм, який дозволяє рятуватися від реальності».
«Через три роки після початку цієї довгої болючої війни починаються спроби її художнього осмислення. До цих романів таких серйозних спроб не було. Наскільки література допомагає осмислити реалії та війну, на вашу думку?» - намагався вглибитися в тему Юрій Володарський
Сергій Жадан заявив: « Насправді книжок про війну досить багато, потрібно говорити вже про те вдалі вони чи ні. Насправді я би не переоцінював спроби переосмислити і сприйняти реальність за допомогою літератури, але не варто і недооцінювати. Цікаво буде подивитися, що буде через 5 -10 років. Бо порівняно з минулими своїми роками розумію, що став більш категоричний».
«Література нікому нічого не допомагає, вона просто є. Це такий механізм, який відтворює в людях людськість. Коли я пишу книгу, я сподіваюся, що книга хоча б зачепить когось, що хтось хоч заплаче. А впливає чи не впливає, це вже не моя справа. Я зовсім не патріот! Зовсім! Але кожного ранку я вставав і після молитви співав гімн України. Я розумів, що це щось психологічне, бо ніхто цього не чув, але інакше я робити не міг. Воно десь всередині, так і література», - більш категорично висловився Володимир.
«Вчора у нас був дискурс про роль критики та стосунки з читачем і автором. Вийшло вже багато рецензії на ваші книги. Чи читаєте ви їх і як сприймаєте?» - продовжував розмову Юрій.
Сергій розповів, що ставиться до критики дуже спокійно, і читає всі рецензії. Любить слухати поради інших людей та робити висновки. А от Рафєєнко стверджував, що критик нічого не може: «Це маячня. Для автора це немає ніякого значення, лише нерви. Поганий чи не поганий. Література - це річ дуже умовна».
Під кінець презентації Жадан признався, що попри свій атеїзм він використовує в своїх творах біблійні алгоритми для того, щоб краще комунікувати з читачами. Як виявилося, у характері головного героя свого нового роману закладено характер апостола Фоми.
Автор: Дубровна Катерина
Фото: Сенишин Роман