Роберт Просcер та Олеся Яремчук розмовляли про художній репортаж на 26 BookForum
19-го вересня у приміщенні Львівського академічного театру ім. Леся Курбаса пройшла дискусія на тему: «Травма і терор маленьких відмінностей у літературі». Своїми думками з аудиторією ділились Олеся Яремчук – українська письменниця, журналістка, перекладачка та Роберт Проссер – австрійський письменник і перформер. Зустріч відбулась за підтримки Австрійського бюро кооперації у Львові.
Дискусія не стала найпопулярнішим заходом головного культурного фестивалю країни, але знайшла свою публіку. Близько десятка людей із цікавістю послухали про те, як створюється художній репортаж
Першою взяла слово пані Олеся. Вона презентувала свою останню книгу «Наші інші. Історії українського різноманіття», у якій зібрано 14 історій про національні меншини в Україні. Серед них шведи, німці, волохи, гагаузи та представники багатьох інших національностей. Одні опинились в Україні в результаті різноманітних переселень. Інші жили тут споконвічно. Проте усіх, за словами авторки, об’єднує бажання гідно жити на своїй землі.
Олеся Яремчук також додала, що історії громад національних меншин часто пов’язані з депортаціями, масовими репресіями та іншими трагічними подіями. Зазвичай українські медіа оминають подібні теми - саме тому їх вирішила опрацювати письменниця.
Про трагедії людських доль пише й Роберт Проссер. У фокусі його уваги опинились свідки збройних конфліктів у Боснії та Сирії. Письменник вважає, що війна – це складне явище, на яке не можна дивитись чорно-біло. Його слід сприймати через призму біографій звичайних людей з різноманітними досвідами. Саме це Роберт Проссер і намагається донести у своїх творах.
Література – це найкращий засіб для переведення в порядок хаосу історії, що нас оточує», – додав автор
У фіналі події аудиторія почула уривок з роману австрійця під назвою «Фантоми». Спочатку – в українському перекладі у виконанні Ірини Вікирчак. Потім – в оригіналі у виконанні автора. Письменник перетворив читання на міні-перформанс. Він ходив по залі, плескав в долоні й активно жестикулював. Атмосферу доповнювала акустика у театрі, тому естетичне задоволення отримали навіть ті глядачі, що не знають німецької.
Автор тексту - Іван Кислощук