«Спустошення», що наповнене глибоким змістом. Книжка, яка написала себе сама.
14 вересня український письменник Любко Дереш презентував свій новий роман «Спустошення». Досить нетипова для нього книжка, яка змушує підсвідомість та уяву прокинутися.
«Ця книга вже встигла набути певної слави в Інтернеті. Була ціла низка веселих моментів, а мене вже навіть встигли назвати геєм-Європи, - сміється Любко Дереш, звертаючись до людей ,які ще не читали роману, - Сьогодні я просто розкажу про цю книгу та про те, як вона писалася. Одразу перше запитання, яке виникає у читачів: «Наскільки автобіографічна ця книга?». Насправді, я ніколи не намагався писати документалістики, але кожна книга проходить через певні етапи життя автора. Сама природа художнього тексту інша, ніж наукового чи публіцистики. Книжка не має на меті відображати дійсність, книжка живе своїм внутрішнім світом і в нього потрібно потрапити.
Головний герой моєї книги, переживає те, що можна би було назвати кризою середнього віку. Я якось спитав у своєї дружини, що таке криза середнього віку і як її дослідити. Вона сказала, що я щаслива людина, якщо не помічаю її.
Щодо мого героя , то це успішна людина, журналіст ,який реалізував себе в професії. Але в один момент він відчуває, що це все не зовсім належить йому. Він ніби пасивний спостерігач. Що він має зробити, щоб відчути дотичність до цього життя?, - розповідає автор про головні проблеми твору.
Любко Дереш зачитав невеличкий відривок про особисте життя героя і повідомив, що саме цей текст став вирішальним у його починаннях, адже лише відредагувавши цей епізод, він зрозумів ,що стиль цієї книги має бути стислим і лаконічним.
Л. Дереш продовжив розповідь про свій роман, поділившись деталями із сюжету роману:
«Це перша книга у якій я приділяв увагу не стільки сюжету, а тому як він поданий. Є кілька важливих сюжетних ліній:
Любовна лінія. Головний герой, перебуває в постійній нерішучості після розчарування у сімейному житті. Кожного разу, коли з ним стається нове знайомство - він починає жити з людиною в одній квартирі, при тому всьому не маючи близькості, бо вважає ,що там де починається близькість кінець не далеко.
Герой інфантильний і боїться болю в стосунках. Він шукає чогось справжнього, що триває кілька секунд. Шанс на зближення означає кінець стосунків.
Головною лінією є момент дорослішання . Дозрівання людини. Коли ми всі стикаємося з невідворотністю цього світу та життя , яка приходить у плинності часу.
В романі я вдаюся до певної містифікації, хоча він написаний в достатньо реалістичні манері, але в глибині залишається своя містика. Починається вона з того, що герой їде в заповідник ,який його друзі називають «зоною». Він просить в цієї «зони» якихось змін, але він настільки спантеличений, що навіть не знає що попросити. Він розуміє, що його не дуже цікавить особисте життя та робота, тому він просить сповнити його бажанням. Одразу після цього моменту в його житті стається кілька знакових подій. Він знайомиться з дівчиною, з іншого боку приходить професійна пропозиція, яка могла б завести його кудись дуже далеко, але коли він приймає цей новий сценарій, то розуміє, що це не те чого він очікував. І знову відчуття, що щось іде не так. Повна загубленість. З одного боку від відмовився від долі, що у нього була. З іншого - загубив той шлях, що підказала «зона». Герой залишився сам на сам зі світом. Ідеали і цінності починають розсипатися».
Автор також поділився особистими секретами, та розповів , що у книзі багато 2010 року. Це був рік, коли в житті Дереша назрівали якісь великі перетворення. Він поїхав в Єгипет і там для нього все кардинально помінялося.
«Я пережив досить сильне розпредмечування, це коли твої власні сили та думки перестають відповідати на твої ж запитання. Мені було 26 і це спонукало мене втекти в Єгипет. Там відбулася маленька смерть, нове усвідомлення для чого це все. Тоді було реально лячно», - ділиться автор з читачами.
Також Любко розповів, що в книзі багато епізодів про Київ, один з них він зачитав публіці. І хоча місто з багатьох точок зору потворне і не настільки затишне як Львів,він відчуває в ньому певну свободу.
«Насправді, я не боюся, що ця книга викличе певні запитання. Вона для того і написана. В ній відкритий фінал. Продовження не буде. На деяких частинах поставлені три крапки і я сподіваюся , що ви зможете їх переосмислювати знову і знову. Коли ти перечитуєш книгу кілька разів ти переходиш з поверхневого у вдумливого читача. Я можу сказати, що я намагався працювати над книгою максимально щиро і не давати нічого від себе. В мене є переконання, що книги пишуться самі собою, а завдання письменника впливати на той текст так, щоб він впливав на глядача максимально глибоко. Я сподіваюся, що вам передадуться ті переживання, які були в мене, коли я писав книгу», - саме на такій сентиментальній ноті закінчує свою презентацію Любко Дереш.
Дубровна Катерина
Головний герой моєї книги, переживає те, що можна би було назвати кризою середнього віку. Я якось спитав у своєї дружини, що таке криза середнього віку і як її дослідити. Вона сказала, що я щаслива людина, якщо не помічаю її.
Щодо мого героя , то це успішна людина, журналіст ,який реалізував себе в професії. Але в один момент він відчуває, що це все не зовсім належить йому. Він ніби пасивний спостерігач. Що він має зробити, щоб відчути дотичність до цього життя?, - розповідає автор про головні проблеми твору.
Любко Дереш зачитав невеличкий відривок про особисте життя героя і повідомив, що саме цей текст став вирішальним у його починаннях, адже лише відредагувавши цей епізод, він зрозумів ,що стиль цієї книги має бути стислим і лаконічним.
Л. Дереш продовжив розповідь про свій роман, поділившись деталями із сюжету роману:
«Це перша книга у якій я приділяв увагу не стільки сюжету, а тому як він поданий. Є кілька важливих сюжетних ліній:
Любовна лінія. Головний герой, перебуває в постійній нерішучості після розчарування у сімейному житті. Кожного разу, коли з ним стається нове знайомство - він починає жити з людиною в одній квартирі, при тому всьому не маючи близькості, бо вважає ,що там де починається близькість кінець не далеко.
Герой інфантильний і боїться болю в стосунках. Він шукає чогось справжнього, що триває кілька секунд. Шанс на зближення означає кінець стосунків.
Головною лінією є момент дорослішання . Дозрівання людини. Коли ми всі стикаємося з невідворотністю цього світу та життя , яка приходить у плинності часу.
В романі я вдаюся до певної містифікації, хоча він написаний в достатньо реалістичні манері, але в глибині залишається своя містика. Починається вона з того, що герой їде в заповідник ,який його друзі називають «зоною». Він просить в цієї «зони» якихось змін, але він настільки спантеличений, що навіть не знає що попросити. Він розуміє, що його не дуже цікавить особисте життя та робота, тому він просить сповнити його бажанням. Одразу після цього моменту в його житті стається кілька знакових подій. Він знайомиться з дівчиною, з іншого боку приходить професійна пропозиція, яка могла б завести його кудись дуже далеко, але коли він приймає цей новий сценарій, то розуміє, що це не те чого він очікував. І знову відчуття, що щось іде не так. Повна загубленість. З одного боку від відмовився від долі, що у нього була. З іншого - загубив той шлях, що підказала «зона». Герой залишився сам на сам зі світом. Ідеали і цінності починають розсипатися».
Автор також поділився особистими секретами, та розповів , що у книзі багато 2010 року. Це був рік, коли в житті Дереша назрівали якісь великі перетворення. Він поїхав в Єгипет і там для нього все кардинально помінялося.
«Я пережив досить сильне розпредмечування, це коли твої власні сили та думки перестають відповідати на твої ж запитання. Мені було 26 і це спонукало мене втекти в Єгипет. Там відбулася маленька смерть, нове усвідомлення для чого це все. Тоді було реально лячно», - ділиться автор з читачами.
Також Любко розповів, що в книзі багато епізодів про Київ, один з них він зачитав публіці. І хоча місто з багатьох точок зору потворне і не настільки затишне як Львів,він відчуває в ньому певну свободу.
«Насправді, я не боюся, що ця книга викличе певні запитання. Вона для того і написана. В ній відкритий фінал. Продовження не буде. На деяких частинах поставлені три крапки і я сподіваюся , що ви зможете їх переосмислювати знову і знову. Коли ти перечитуєш книгу кілька разів ти переходиш з поверхневого у вдумливого читача. Я можу сказати, що я намагався працювати над книгою максимально щиро і не давати нічого від себе. В мене є переконання, що книги пишуться самі собою, а завдання письменника впливати на той текст так, щоб він впливав на глядача максимально глибоко. Я сподіваюся, що вам передадуться ті переживання, які були в мене, коли я писав книгу», - саме на такій сентиментальній ноті закінчує свою презентацію Любко Дереш.
Дубровна Катерина