«У нас ніколи не вистачить письменників, щоб описати усіх наших героїв»
15 вересня о 17:30 у Львівській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася благодійна акція «Третій вік: задоволення від читання» - творчий вечір Василя Шкляра.
Вже за півгодини до початку зустрічі хол бібліотеки був заповнений неймовірною кількістю людей. Це і не дивно, адже Василь Шкляр – надзвичайна людина, яка у змозі зібрати навколо себе кожного – від малого до великого.
Як тільки письменник зайшов у залу, одразу сказав: «Я зворушений, що вас зібралося настільки багато. Живемо у такий час, що українцям мало місця на цій землі. Презентуючи «Чорного ворона» у Львові, до мене зверталися багато читачів. Добре пам’ятаю, як мене не просто просили, а вимагали писати. На замовлення не пишу – але так буває, що прагнення моїх читачів збігається із моїм внутрішнім. Свою книгу «Троща» завершив до 70-річчя УПА, поставив крапку та злегка здригнувся. Добираючи матеріал до цього роману , я багато їздив, шукав універсальну історію, якаб увібрала у себе найболючіші моменти. Адже кожне село варте того, щоб лягти на сторінки книжки. Кожен населений пункт має щось своє, але дещо їх об’єднує.Можна назбирати неймовірну кількість історій, кожен із вас може мені щось розповісти. У нас ніколи не вистачить письменників, щоб описати усіх наших героїв». 
Автор упродовж довгого часу вивчає діалектичні особливості різних регіонів. У одному регіоні кажуть троща на очерет, а у іншому вздовж і впоперек використовують частку «ся». Головна магія прихована у мові, діалекті. А цей колорит повинен бути присутнім обов’язково.
Письменник багато говорить про патріотизм і оптимізм. На його думку, оптимізм – це жити стверджуючи, шукаючи історію у боротьбі. Людська уява творить легенди. У романі «Чорний ворон», на відміну від фільму, головний герой щезає у підвалі – він не гине, тому це ніякий не песимізм. Так само і Маруся виживає, хоча у фільмі згорає.
«Що нам треба висмоктувати з пальця? Мої опоненти говорять, що я прикрашаю українців. Життя нам дає неймовірні приклади, як про них можна не писати? Так, про дещо я зараз змовчую, бо скажуть, що брешу. Але я напишу», - зазначає В. Шкляр.Оптимізм потрібно шукати не у перемозі над ворогом, а в перемозі людини над самою собою.
Письменник робить ліричний відступ від обговорення серйозних питань та книги «Троща» і розповідає про свої вподобання: «У селі Хлип`явка, у лісі над річкою, нам на двох із братом залишилась бабусина хата. Там я і риболовлю. Цього року ловив карасів, але «улов» був поганий. У нас у Звенигородці у рибальському магазині галичанин завжди насипає мені маленьку порцію опаришів, на 5 грн - цілу банку».
«Я читаю відгуки, які пишуть мені читачі, та поки що жодного кривого слова не сказали. Це щось та й означає», - розповідає автор.
Така є правда, Василя Шкляра неможливо критикувати, адже це людина із міцними принципами та незламною думкою. Його не можна скорити, ним можна тільки захоплюватись.
Автор: Анастасія Мигидюк
Фотограф: Анастасія Цибра
Як тільки письменник зайшов у залу, одразу сказав: «Я зворушений, що вас зібралося настільки багато. Живемо у такий час, що українцям мало місця на цій землі. Презентуючи «Чорного ворона» у Львові, до мене зверталися багато читачів. Добре пам’ятаю, як мене не просто просили, а вимагали писати. На замовлення не пишу – але так буває, що прагнення моїх читачів збігається із моїм внутрішнім. Свою книгу «Троща» завершив до 70-річчя УПА, поставив крапку та злегка здригнувся. Добираючи матеріал до цього роману , я багато їздив, шукав універсальну історію, якаб увібрала у себе найболючіші моменти. Адже кожне село варте того, щоб лягти на сторінки книжки. Кожен населений пункт має щось своє, але дещо їх об’єднує.Можна назбирати неймовірну кількість історій, кожен із вас може мені щось розповісти. У нас ніколи не вистачить письменників, щоб описати усіх наших героїв».
Автор упродовж довгого часу вивчає діалектичні особливості різних регіонів. У одному регіоні кажуть троща на очерет, а у іншому вздовж і впоперек використовують частку «ся». Головна магія прихована у мові, діалекті. А цей колорит повинен бути присутнім обов’язково.
Письменник багато говорить про патріотизм і оптимізм. На його думку, оптимізм – це жити стверджуючи, шукаючи історію у боротьбі. Людська уява творить легенди. У романі «Чорний ворон», на відміну від фільму, головний герой щезає у підвалі – він не гине, тому це ніякий не песимізм. Так само і Маруся виживає, хоча у фільмі згорає.
«Що нам треба висмоктувати з пальця? Мої опоненти говорять, що я прикрашаю українців. Життя нам дає неймовірні приклади, як про них можна не писати? Так, про дещо я зараз змовчую, бо скажуть, що брешу. Але я напишу», - зазначає В. Шкляр.Оптимізм потрібно шукати не у перемозі над ворогом, а в перемозі людини над самою собою.
Письменник робить ліричний відступ від обговорення серйозних питань та книги «Троща» і розповідає про свої вподобання: «У селі Хлип`явка, у лісі над річкою, нам на двох із братом залишилась бабусина хата. Там я і риболовлю. Цього року ловив карасів, але «улов» був поганий. У нас у Звенигородці у рибальському магазині галичанин завжди насипає мені маленьку порцію опаришів, на 5 грн - цілу банку».
«Я читаю відгуки, які пишуть мені читачі, та поки що жодного кривого слова не сказали. Це щось та й означає», - розповідає автор.
Така є правда, Василя Шкляра неможливо критикувати, адже це людина із міцними принципами та незламною думкою. Його не можна скорити, ним можна тільки захоплюватись.
Автор: Анастасія Мигидюк
Фотограф: Анастасія Цибра