Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок
21 вересня в межах 25BookForum відбулась дискусія на тему : «Війна і книговидання: як змінюється книжковий ринок». Організатором дискусії став Міжнародний фонд «Відродження».
Учасниками були : Олександра Коваль, президент ГО «ФорумуВидавців», Олександр Афонін, президент Української асоціації видавців та книго розповсюджувачів, Юрій Рибачук, заступник Міністра культури України, Олександр Сушков, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», Євген Бистрицький, завідувач відділу філософії культури, етики і естетики Інституту філософії НАН України. Модерувала зустріч Радослава Чекмишева, координаторка з комунікацій зі ЗМІ у Міжнародному фонді «Відродження».
Якою має бути книжка, щоб почалось щось змінюватися?
За чотири роки війни в Україні таки щось змінилось на ринку книги. Почали створюватись нові інституції і відбулася зміна підходу до цього.
Під час дискусії Олександра Коваль мала змогу перша виступити зі своєю думкою стосовно цього. « Мені здається, що за ці роки ситуація, що пов’язується з книговидання змінилася на загал в нашій країні, на сам перед, важливою зміною є те, що вступила дія щодо обмеження російських книжок і це дало на початку дуже важливий поштовх для розвитку українського книговидання, саме тоді почалось своєрідне піднесення». Попит на українську книгу на Сході дуже великий і він не є задоволений, на це дійсно варто звертати увагу, саме так вважає Олександра Коваль.
Юрій Рибачук : «Події, що відбуваються на окупованих територіях є каталізатором того, що ми зараз маємо у плані книговидання, ці події загострили ті проблеми, які були у нас всі роки нашої незалежності і створили нові, очевидно тому, що ми стикнулися з таким явищем як гібридна, інформаційна війна».
Що змінилось у видавничій галузі за часи війни?
Зміни відбулись, але лише в середині галузі, а от із нею самою – ні. Всередині галузі, війна спонукала до появи нових авторів та нових творів, які відображали ці події і аналізували ситуацію. Почала заповнюватися ще одна секція, що раніше геть пустувала, – нон-фікшн. Та головне, що за ці роки не вирішувалися головні питання, які не дозволяють динамічно розвиватись видавничій галузі, це питання створення інфраструктури, доступ видавців до не бюджетних грошей, а до кредитних інвестиційних ресурсів.
Зі своїм заувагами долучився до дискусії і Олександр Сушков. Він прокоментував суперечливість цих змін, адже з одного боку ство6рюються важливі проекти, що сприяють книжковому піднесенню, такі як : Львівський книжковий форум, Книжковий Арсенал у Києві, завдяки яким візуально стало помітно, що збільшився прошарок людей, які читають і відвідують подібні заходи. З іншого боку статистика загально поки що не дозволяє нам сказати, що ці феномени набули тої масовості, щоб можна було говорити про якийсь незворотній далекосяжні впливи на широкі маси. «І тут наша дилема, ми розуміємо, що працюємо на стикові елітної і масової культури і напевно не зможемо до кінця достукатись до того масового громадянина, який має інші культурні потреби» - зазначив пан Олександр і додав, що саме для цього йому не вистачає спеціального дослідження, щоб вивчити культурні запити і потреби в суспільстві, щодо розширення того поля, яке вони представляють тут.
Що ж відбувається з українською книгою в тих регіонах, де проходять військові дії?
Потрібно, або хтось зміг не тільки перекласти книжки, а й донести їх і зацікавити людей читати. На території зони бойових дій часто нема навіть книгарень або місця, де можна було б купити книгу. Не достатньо лише роботи волонтерів та благодійних організацій, які часто влаштовують акції і завозять туди книги. Тут потрібна ціла система, щоб донести українську духовність до людей, що там проживають.
Після дискусії присутні в залі теж могли долучитися до дискусії та поставити запитання поважним гостям, аби докладніше розібратись в цій ситуації.
Автор - Іванна Якимчук
Фото - LUFA
Якою має бути книжка, щоб почалось щось змінюватися?
За чотири роки війни в Україні таки щось змінилось на ринку книги. Почали створюватись нові інституції і відбулася зміна підходу до цього.
Під час дискусії Олександра Коваль мала змогу перша виступити зі своєю думкою стосовно цього. « Мені здається, що за ці роки ситуація, що пов’язується з книговидання змінилася на загал в нашій країні, на сам перед, важливою зміною є те, що вступила дія щодо обмеження російських книжок і це дало на початку дуже важливий поштовх для розвитку українського книговидання, саме тоді почалось своєрідне піднесення». Попит на українську книгу на Сході дуже великий і він не є задоволений, на це дійсно варто звертати увагу, саме так вважає Олександра Коваль.
Юрій Рибачук : «Події, що відбуваються на окупованих територіях є каталізатором того, що ми зараз маємо у плані книговидання, ці події загострили ті проблеми, які були у нас всі роки нашої незалежності і створили нові, очевидно тому, що ми стикнулися з таким явищем як гібридна, інформаційна війна».
Що змінилось у видавничій галузі за часи війни?
Зміни відбулись, але лише в середині галузі, а от із нею самою – ні. Всередині галузі, війна спонукала до появи нових авторів та нових творів, які відображали ці події і аналізували ситуацію. Почала заповнюватися ще одна секція, що раніше геть пустувала, – нон-фікшн. Та головне, що за ці роки не вирішувалися головні питання, які не дозволяють динамічно розвиватись видавничій галузі, це питання створення інфраструктури, доступ видавців до не бюджетних грошей, а до кредитних інвестиційних ресурсів.
Зі своїм заувагами долучився до дискусії і Олександр Сушков. Він прокоментував суперечливість цих змін, адже з одного боку ство6рюються важливі проекти, що сприяють книжковому піднесенню, такі як : Львівський книжковий форум, Книжковий Арсенал у Києві, завдяки яким візуально стало помітно, що збільшився прошарок людей, які читають і відвідують подібні заходи. З іншого боку статистика загально поки що не дозволяє нам сказати, що ці феномени набули тої масовості, щоб можна було говорити про якийсь незворотній далекосяжні впливи на широкі маси. «І тут наша дилема, ми розуміємо, що працюємо на стикові елітної і масової культури і напевно не зможемо до кінця достукатись до того масового громадянина, який має інші культурні потреби» - зазначив пан Олександр і додав, що саме для цього йому не вистачає спеціального дослідження, щоб вивчити культурні запити і потреби в суспільстві, щодо розширення того поля, яке вони представляють тут.
Що ж відбувається з українською книгою в тих регіонах, де проходять військові дії?
Потрібно, або хтось зміг не тільки перекласти книжки, а й донести їх і зацікавити людей читати. На території зони бойових дій часто нема навіть книгарень або місця, де можна було б купити книгу. Не достатньо лише роботи волонтерів та благодійних організацій, які часто влаштовують акції і завозять туди книги. Тут потрібна ціла система, щоб донести українську духовність до людей, що там проживають.
Після дискусії присутні в залі теж могли долучитися до дискусії та поставити запитання поважним гостям, аби докладніше розібратись в цій ситуації.
Автор - Іванна Якимчук
Фото - LUFA