«Війни не виграють армією, війни виграють нацією»
Тема війни зараз як ніколи актуальна для українців. 21 вересня на 25 Book Forum відбулась дискусія «Війна і філософія. Про що міркують філософи під час війни». Модератором була Радослава Чекмишева, координаторка з комунікацій зі ЗМІ міжнародного фонду «Відродження».
Такі радикальні виклики, як війна не можуть не впливати на плин наших думок, адже вона просочується в наше життя, в нашу голову і впливає навіть на буденність. Війна - це те, що паралізує наш мозок. Деякі філософи вважають, що вони мають думати лише про вічні та довгоплинні речі. Але тему війни неможливо оминути, особливо у сучасних реаліях.
Як філософ я може і не маю думати про такі речі, як війна, але як людина, я не можу про це не думати. Головна функція філософів в сучасному світі – критична, хоча спочатку це була функція просвітницька. Зараз ми маємо все аналізувати, - поділився думками один з філософів Вахтанг Кебуладзе, - Ворог не лише там на сході, ворог всередині. Ворог це те, що залишилося нам від радянського союзу, це ті псевдоінтелектуали, які говорять про «велику» російську культуру.
В обговоренні, Олег Білик разом з іншими філософами дійшли висновку, що ми надто серйозно ставимося до Росії, і це найголовніша наша проблема та пастка. Це те, що не дає нам побороти ворога в цій війні. Інтелектуали мають деконстроювати міф про російську культуру, бо є безліч інших культур і зокрема українська, яку варто розвивати. Інтелектуали не можуть воювати з зброєю в руках, але можуть боротися іронією.
Що ж відбувається з розумом, коли відбувається війна? Отут починається справжня філософія війни. В основі людського розуміння світу лежить культура. Та ситуація, в яку ми зараз попали – це зіткнення культур.
Євген Бистрицький каже: «Рускій мір» зіткнувся з нашим світом. Це зіткнення ідентичностей. Коли ми говоримо про культуру, то відстоюємо свою. Світ відстоює культуру не для того, щоб жити краще, а для того, щоб мати сенс буття. Ви його не отримуєте на основі космополітичних цінностей, а на основі культури і ідентичності. Тому боротьба за них мотивує військове насилля, бо кожна людина хоче жити так, як їй зручно. Це захист насамперед сенсу власного буття, навіть, якщо ми про це не задумуємось. Війни не виграються армією, війни виграються нацією»
Автор: Катерина Дубровна, прес-центр 25 Book Forum
Фото: Наталія Коломоєць, прес-центр 25 Book Forum
В обговоренні, Олег Білик разом з іншими філософами дійшли висновку, що ми надто серйозно ставимося до Росії, і це найголовніша наша проблема та пастка. Це те, що не дає нам побороти ворога в цій війні. Інтелектуали мають деконстроювати міф про російську культуру, бо є безліч інших культур і зокрема українська, яку варто розвивати. Інтелектуали не можуть воювати з зброєю в руках, але можуть боротися іронією.
Я пропоную інший вихід, той, який запропонував Сократ – це іронія. Якщо реагувати агресивно на ворога, який сильніше, то ми не виграємо. Треба розуміти що вся російська культура - токсична. Це не означає що ми не маємо її вивчати, ворога треба знати, але ми маємо це робити обережно, бо ми маємо розуміти, що це культура, яка нас знищує, тепер уже й фізично, - прокоментував Вахтанг Кебуладзе.
Що ж відбувається з розумом, коли відбувається війна? Отут починається справжня філософія війни. В основі людського розуміння світу лежить культура. Та ситуація, в яку ми зараз попали – це зіткнення культур.
Євген Бистрицький каже: «Рускій мір» зіткнувся з нашим світом. Це зіткнення ідентичностей. Коли ми говоримо про культуру, то відстоюємо свою. Світ відстоює культуру не для того, щоб жити краще, а для того, щоб мати сенс буття. Ви його не отримуєте на основі космополітичних цінностей, а на основі культури і ідентичності. Тому боротьба за них мотивує військове насилля, бо кожна людина хоче жити так, як їй зручно. Це захист насамперед сенсу власного буття, навіть, якщо ми про це не задумуємось. Війни не виграються армією, війни виграються нацією»
Автор: Катерина Дубровна, прес-центр 25 Book Forum
Фото: Наталія Коломоєць, прес-центр 25 Book Forum