Візуальна збірка поезій Мар’яни Савки «Оптика Бога»
«Оптика Бога» - це збірка поезій Мар’яни Савки, яка торкається душі. А дизайн книги ще більше вражає. Це книга з подвійними сенсами, яка вразить всіх нас.
«Збірка особлива тим, що люди, які рідні для мене, також важлива є її оптика. Оптика буває дуже різною. В цій книжці є оптика, яку кожен з нас шукає. Вона залежить від того, як ми будемо її бачити» - розказала Мар’яна.
Особливість книги полягає в тому, що всі вірші були розкидані по соціальних мережах, тому деякі з них не потрапили до збірки. Мар’яна не бачила цієї книжки, її для неї не існувало до певного моменту.
Перший розділ під назвою «Говори зі мною» про неймовірну важливість та потребу кожної людини у говорінні.
Другий розділ «Оптика Бога» про Майдан, про війну, про найболючіші теми. Назва стосується не претензій до Бога, а власне питань до нього: «Чому?», «Чому ти вибрав саме таку оптику?», «Чому сталося все так, а не інакше?».
Третій розділ про кохання: «Проста арифметика любові».
У книзі незвичайні ілюстрації. Спершу ти бачиш невинну картину, а потім, коли подивившись через скельце, то бачиш моторошну правду та глибокий сенс.
«Коли Мар’яна озвучила назву збірки, то ми зрозуміли, що хочемо працювати з нею. Бо складно уявити собі більш візуальну книгу, ніж «Оптика Бога». Для нас це складне поняття. Це розшарування добра і зла. Тому, це був виклик, адже потрібно намалювати ілюстрацію з двома шарами, щоб передати це відчуття», - розповів Андрій Лесів.
«Сама назва дуже програмує, особливо людей-візуалів. Мар’яна запропонувала кольори: червоний і блакитний. Це артеріальна та венозна кров. Це ніби циркуляція крові, циркуляція оптик в книзі», - додала Романа Романишин.
«Я читав цю книжку від початку до кінця, не вибираючи окремі вірші. Я бачу дуже чітку драматургію, в тому, що на початку доволі глибокі і вірні роздуми. І раптом, друга частина ніби крик, плач, і він настільки пронизливий. А далі йде усвідомлення подальшого життя. Власне, мене здивувала ця хронологія», - розповів Ілларіон Павлюк.
Збірку «Оптика Бога» назвали чоловічими віршами. І сенс не в гендері, а в тому, які ці вірші сильні духом. Про війну ще ніхто, так сильно не писав.
«Насправді про це важко говорити. Та все ж, воюють всі. Це, що жінки не на війні, це не означає, що вони її не проживають, і те, що вони не ведуть її. Вони воюють в інший спосіб. Тримають свої родини, тим самим, не забуваючи про війну. Чому чоловічі вірші? У них немає сентиментальності», - пояснила авторка збірки.
Текст - Марія Левус