Визначено склад міжнародного журі премії «Зустріч»

У грудні 2019 року канадська доброчинна організація «Українсько-єврейська зустріч» у співпраці з українською ГО «Форум видавців» (Львів, Україна) оголосила про нову ініціативу — Українсько-єврейську літературну премію «Зустріч»™.

Українці та євреї майже два тисячоліття живуть пліч-о-пліч на території сучасної України. Нарізно й спільно вони сплели полотно, яке назавжди увійшло в культурну, мовну й історичну спадщину України. Тривалі періоди мирного співіснування супроводжувалися також роками трагедій, які розділяли ці два народи різними історичними переживаннями й наративами. Та все ж тепер, коли розгортається XXI століття й Україна та Ізраїль формують свою ідентичність як незалежні держави, спільні нитки залишаються, даючи нове розуміння минулого. 

Премія покликана відзначити спільний досвід українців та євреїв упродовж століть, виражений у друкованому слові. Вона присуджуватиметься щорічно за найвпливовіший твір художньої та нехудожньої літератури (почергово в різні роки), що сприяє українсько-єврейському порозумінню, допомагаючи зміцнити позиції України як багатоетнічного суспільства. Першу премію «Зустріч» буде вручено у вересні 2020 року на 27 Bookforum.

«Українсько-єврейська зустріч» та ГО «Форум видавців» з приємністю оголошують склад міжнародного журі цьогорічної премії «Зустріч»

Андрій Курков (Україна, голова журі)

Андрій Курков — український романіст, який пише російською та українською мовами. Автор понад 20 романів та десяти книг для дітей. Його роботи перекладено 37 мовами, зокрема, англійською, японською, французькою, китайською, шведською та івритом. А. Курков також пише статті для різних видань по всьому світу, включаючи The New York Times, The Guardian, The New Statesman, Libération, Le Monde, Die Welt, Die Zeit. Окрім літератури, бере участь у написанні кіносценаріїв. Екранізація роману А. Куркова «Питання смерті та життя» (фільм «Друг померлих», Франція–Україна, 1997) за його ж сценарієм потрапила до короткого списку премії Європейської кіноакадемії в номінації «Найкращий сценарист» (Берлін, 1997). Того ж року А. Курков отримав запрошення вступити до Європейської кіноакадемії (EFA).

Андрій Курков часто проводить літературні майстерні, зокрема для дуже молодих учасників, навчаючи їх писати оповідання для дітей. У 2008–2010 роках був членом журі Міжнародної Букерівської премії.

А. Курков був визнаний Письменником року (Україна, 2001) та отримав премію читачів у Базелі (Швейцарія, 2002), Міжнародну премію ім. Миколи Гоголя (Рим, Італія, 2012), премію читачів за роман «Садівник з Очакова» (Коньяк, Франція, 2012). Його книги сповнені чорного гумору, пострадянської реальності та елементів сюрреалізму.

Ганна Улюра (Україна, членкиня журі)

Українська літературознавиця, кандидатка філологічних наук, літературна критикиня, доцентка Школи журналістики Українського Католицького Університету. Закінчила факультет іноземної філології в Миколаєві, 15 років працювала в Інституті літератури ім. Т.Г.  Шевченка НАНУ. 2002 року захистила кандидатську дисертацію «Жіноча творчість як чинник вестернізації в російській літературі ХVIII ст.». 

Авторка близько 200 наукових розвідок із гендерних студій і трьох наукових монографій. Одна з наукових редакторів Шевченківської енциклопедії. З 2014 року як літературний критик активно співпрацює з відомими загальнонаціональними медіа. 2015 року книжка Г. Улюри «Пострадянська жіноча проза як соціокультурний та естетичний проект» увійшла до десятки найкращих книжок року за версією порталу ЛітАкцент. Нагороджена Спеціальною відзнакою за внесок у розвиток та просування української книги та читання в Україні і світі премії BookForum Best Book Award  (2018). 2018 року у видавництві ArtHuss вийшла книжка літературознавчого нон-фікшну Ганни Улюри «365. Книжка на кожен день, щоб справляти враження культурної людини»; 2019 отримала нагороду «ЛітАкцент року» (номінація: літературознавство) і посіла перше місце у Всеукраїнському рейтингу «Книжка року» в номінації «Хрестоматія». 

Працює над своєю наступною книгою. Увійшла до рейтингу «25 найкращих письменників України» від журналу «Фокус» (червень, 2019), посівши восьме місце. 

Мирослав Шкандрій (Канада, член журі)

Мирослав Шкандрій викладав славістику, головно курси української мови, літератури й культури в університетах Манітоби (з 1987), Калгарі й Оттави. 

Його дослідження охоплюють важливі моменти в історії України, зокрема культурне відродження 1920-х років, авангард, націоналізм та українсько-єврейські відносини. Він є автором кількох книжок, зокрема «Modernists, Marxists and the Nation: The Ukrainian Literary Discussion of the 1920s» (1992; українською «Модернізм, марксизм і нація: українська літературна дискусія 1920-х рр.», 2006), «Russia and Ukraine: Literature and the Discourse of Empire from Napoleonic to Postcolonial Times» (2001; українською «В обіймах імперії. Російська і українська літератури новітньої доби», 2004), «Jews in Ukrainian Literature: Representation and Identity» (2009; «Євреї в українській літературі. Зображення та ідентичність», 2019), «Ukrainian Nationalism: Politics, Ideology, and Literature», 1929–1956» (2015), «Avant-Garde Art in Ukraine: Contested Memory, 1910–1930» (2019) та «Revolutionary Ukraine 1917–2017: Flashpoints in History and Contemporary Memory Wars» (2019). 

До того ж він є автором каталогів і куратором художніх виставок: «Феномен українського авангарду, 1910–1935» (Вінніпег і Гамільтон, 2001–2002), «Футуризм і далі: Давид Бурлюк, 1882–1967» (Вінніпег і Гамільтон, 2008–2009), «Пропаганда і льозунги: Політичний плякат у Радянській Україні, 1919–1921» (Нью-Йорк, 2013). 

Мирослав Шкандрій також переклав англійською полемічні памфлети Миколи Хвильового 1925–1926 років (1986), «Депеш мод» Сергія Жадана (2013) і низку віршів Миколи Бажана.