«Writers on Writing»: як навчитися бути письменником
20 вересня в рамках 26 BookForum пройшла презентація вибраної есеїстики Хорхе Луїса Борхеса та Габріеля Гарсії Маркеса. У заході брали участь відомий український письменник, журналіст Юрій Винничук і перекладачка з англійської та іспанської мов Галина Грабовська. Упорядницею зустрічі виступила Інна Корнелюк — журналістка та літературна оглядачка.
На зустрічі Юрій Винничук, Галина Грабовська та Інна Корнелюк разом з аудиторією спробували розібратися, що ж потрібно для того, аби стати письменником.
Пані Інна спробувала дізнатися, як Юрій Винничук відкрив для себе Борхеса і що в ньому зачепило письменника. Письменник розповів, що у радянські часи цензура не дуже слідкувала за книжками, які видавались у соціалістичному таборі, тому вперше він побачив Борхеса у польському виданні - і одразу його купив.
Цей автор зачарував Винничука своїм неймовірним «магічним реалізмом», грою з читачем. Пан Юрій зазначив, що у своїх есеях та оповіданнях Борхес дуже любив поєднувати правду та брехню і, варто визнати, робив він це надзвичайно вдало. Деякі люди називають Борхеса письменником для письменників, адже звичайному читачеві часто дуже важко розрізнити де вигадка, а де правда. І цьому факту є підтвердження, каже Винничук: наприклад, Борхес вигадував автора, посилався на нього, а потім інші дослідники писали цілі праці про того вигаданого письменника, і навіть не здогадувалися, що його взагалі не існує.
Потім пані Інна змінила тему розмови: вона розпитувала Галину Грабовську, як їй працювалося над перекладом такого автора, як Маркес.
Пані Галина охоче розповіла, що перекладач — це співавтор, по-іншому бути не може. Звісно, їй було важко, однак для того, щоб гарно перекласти та передати мелодику, вона час від часу уявляє собі, як би Маркес говорив українською. А ще - порівнювала твори Маркеса, які були написані в Латинській Америці, з тими, які були написані в Європі. Виявилося, що їй було легше перекладати європейську частину.
Наступним прозвучало питання до Юрія Винничука: чи правда, що письменники читають інших письменників, аби проаналізувати та створити те саме, тільки на свій лад? На що він запевнив, що завжди такі бажання слід від себе відштовхувати: треба лише надихатися іншими й творити власне.
Письменник — це корова, яка пасеться на лузі. А великий письменник — це тигр, який з’їдає ту корову», - коротко і влучно зазначив Винничук
Пані Галина впевнена, що в першу чергу Маркес хотів, аби його запам’ятали саме як журналіста і це простежується в його творах. Мета Маркеса — донести важливість цієї професії, показати, що журналісти можуть впливати на суспільство. Найважчим для пані Галини був переклад імен: вона навіть консультувалася з іншими перекладачами.
Наостанок пані Інна зазначила, що зазвичай автори «в муках народжують свої твори» і їй було дуже цікаво, як з цими муками справляється сам Юрій Винничук?
«Я не мучуся, — відповів пан Юрій. - Все, насправді, залежить від того, як письменник до цього ставиться. Якщо це справа життя — треба писати: і неважливо, що ти пишеш в стіл, неважливо, що не маєш з того ні копійки. Головне — вірити в себе, адже література не дарує зради».
Авторка тексту — Ірина Захарова