Жахливі читання в бібліотеці

20 вересня в рамках 26BookForum відбулася подія для дітей під назвою «Жахливі читання в бібліотеці», на якій презентували книгу видавництва «Ранок» — «Жахлива книжка: збірник страшних історій».

Презентували роботу співавтори цієї книжки Мія Марченко (написала оповідання «Чорні тюльпани») та Марія Артеменко (авторка «Притчі про яблуко»). Також була присутня ілюстраторка Ірена Панаріна. Захід пройшов за підтримки проекту «Почути» і був озвучений мовою жестів.

Спершу Марія Артеменко розповіла про передмову книжки, у якій психолог Наталія Козар розповіла про психологію страху та як не боятися читати жахливі історії.

Далі відбувалася розмова між Марією та Іреною:

— Чи було страшно Вам малювати ілюстрації?
— Напевно, в кожного із нас з дитинства є якісь страхи. Ось я, наприклад, дуже боялася засинати у темній кімнаті або коли мені снилися погані сни. Тому, коли малювала ілюстрації до цієї книжки, згадувала ті дитячі роки та те, що тривожило мене.
— Усі ілюстрації чорно-білі. Чому не робили кольорових малюнків?
— Насправді, мені більше імпонують чорно-білі картинки. Коли малюю їх, то не відволікаюся на колір, є більше конкретики, можу зробити чіткий, первинний образ та зрозуміти його суть.
— Скільки часу створювалися ілюстрації?
— Це залежало від історій. Деякі малюнки я робила за годину, деякі за день, два, або три.

Марія запитала дітей, які були присутні на заході, чи вони коли-небудь малювали одним кольором і дітки радісно почали відповідати їй, вели діалог. Їм було важливо не просто слухати, а й виражати свою думку. Ось, наприклад, коли Марія запропонувала бажаючим прочитати історію з книжки страшним голосом, дітки старалися зробити це якнайкраще і були дуже задоволені, коли авторки їх хвалили.

Марія зазначила, що у книжці є 8 історій, які написали 8 авторів. Найменшій авторці Іванці Кравцовій 14 років. А от історія «Про потвор, які мешкають під ліжком», була написана більш, ніж 10 років тому, проте опублікована лише зараз. У кожній історії конкретні події відбуваються в конкретному місті та місці, в деяких зазначено навіть вулицю.

Наступне питання Марії було адресовано Мії:

— Де берете натхнення?
— У буденних речах. Нещодавно я не могла дописати одну із своїх робіт і вирішила прогулятися Києвом. Усі ми знаємо, що столиця України багата на каштани і під час моєї прогулянки я побачила на землі каштан-близнюк. В той момент я зрозуміла, що саме цього магічного інградієнту бракує моїм героям. Ось так звичайна прогулянка зробила мою історію чарівною. Також я черпаю натхнення у подорожах. Шалено люблю приїжджати до Львова та Риги, атмосфера цих міст надзвичайно красива.

На завершення події Марія спитала дітей хто з них хоче бути журналістом. Двоє дівчаток відгукнулися і авторка запропонувала їм уявити себе в цій професії та поставити питання Мії та Ірені. Гра сподобалася дітям і ось одне з питань: «Доброго дня! Мене звати Юлія, я журналістка телеканалу «Лапка». Скажіть, будь ласка, яку книжку Ви прочитали вперше в житті?» Діти увійшли в ролі журналістів і дуже серйозно поставилися до завдання. Гра підняла усім настрій: і дорослим, і малим.

Опісля презентації дітки радо спілкувалися з письменницями, розповідали які книжки люблять читати та гортали сторінки «Жахливої книжки: збірки страшних історій».

Автор: Христина Кобак, світлини: фотоагентство LUFA