Презентація збірки «Бунар» Катерини Калитко на 25 BookForum
22 вересня в приміщенні театру Леся Курбаса відбулося читання-перформанс «Іди на голос», під час якого Катерини Калитко презентувала свою нову збірку «Бунар», що нещодавно вийшла друком у «Видавництві Старого Лева». Модераторкою зустрічі стала Галина Крук - відома поетеса, літературознавчиня , перекладачка.Катерина Калитко – українська письменниця і перекладачка, журналістка за фахом. Вона є авторкою шести книжок поезії та двох книг короткої прози, лауреаткою премій «Книга року BBC» та Джозефа Конрада-Коженьовського. «Бунар» — її нова книжка, в якій поєднуються лейтмотиви вкорінення і дороги, війни й любові. Тексти, написані впродовж чотирьох воєнних українських років, шукають слів для оновлених взаємин людини та її питомої території, для досвіду, який змінює і не проминає, врешті-решт — просто для розгублення. Ця книжка — старий колодязь, у який заглядаєш і бачиш на поверхні води відображення тих, хто дивився в нього сто років тому. Оскільки ж людські досвіди зазвичай повторюються циклічно, зазирнути в такий колодязь особливо важливо — хоч і трохи лячно.
Колодязь – лейтмотив збірки, наскрізна метафора. «Бунар» поділено на десять частин із назвами (окрім першої та останньої частини), а тематично тут розлогий досвід: війна, любов, життя, смерть, пам’ять, що обрамлені у вир густих образів, які легко упізнаються картинкою в свідомості із нашого дитинства чи навіть бачену десь на екрані. Тобто, кожен вірш можна порівняти до занурення чи піднімання із колодязя.
Загалом же, поезія Катерини Калитко – це Південь, де до води особливе ставлення, де дороги можуть простягатися від колодязя до колодязя і де читач не застрахований від пустелі, що те слово, «глибоке і лунке, із вологим осердям» видасться довгим прощанням із водою, наче гойдання відра в зіниці кам’яних стін. Звісно, ніякі відгуки не можуть передати неймовірну атмосферу, що панувала під час читання, її безумовно треба було відчути. Запрошуємо зануритися у поетичний світ авторки, прочитавши її збірку, адже найкраще про поезію розповідає сама поезія.
Використано інформацію з сайту: https://starylev.com.ua
Автор - Олена Вол
Фото - Мазур Іванна
Колодязь – лейтмотив збірки, наскрізна метафора. «Бунар» поділено на десять частин із назвами (окрім першої та останньої частини), а тематично тут розлогий досвід: війна, любов, життя, смерть, пам’ять, що обрамлені у вир густих образів, які легко упізнаються картинкою в свідомості із нашого дитинства чи навіть бачену десь на екрані. Тобто, кожен вірш можна порівняти до занурення чи піднімання із колодязя.
Загалом же, поезія Катерини Калитко – це Південь, де до води особливе ставлення, де дороги можуть простягатися від колодязя до колодязя і де читач не застрахований від пустелі, що те слово, «глибоке і лунке, із вологим осердям» видасться довгим прощанням із водою, наче гойдання відра в зіниці кам’яних стін. Звісно, ніякі відгуки не можуть передати неймовірну атмосферу, що панувала під час читання, її безумовно треба було відчути. Запрошуємо зануритися у поетичний світ авторки, прочитавши її збірку, адже найкраще про поезію розповідає сама поезія.
Використано інформацію з сайту: https://starylev.com.ua
Автор - Олена Вол
Фото - Мазур Іванна